Оцінка екологічного стану басейну річки Лютиця за рівнем антропогенного навантаження

З метою басейнового планування сталого розвитку територій малих річкових басейнів, на нашу думку, необхідним є дослідження антропогенного навантаження та перетвореності малих річкових басейнів. Розробкою та узагальненням критеріїв визначення стану антропогенної зміненості території басейнів (кількісними чи якісними змінами) займалися і займаються Вишневський П. Ф., Левківський С. С., Ліхо О. А., Мисковець І. Я., Мороков В. В., Рибалова О. В., Соловей Т. В., Тимченко З. В., Хільчевський В. К., Шерешевський А. І., Яцик А. В.

Ліхо О. А. для визначення рівня перетвореності басейну малої річки з урахуванням основних антропогенних чинників запропоновано здійснювати оцінку за допомогою інтегрального показника рівня антропогенізації при обґрунтуванні моніторингу антропогенних змін в басейнах малих річок Рівненської області та здійсненні районування за ступенем порушеності. Визначення індексу дозволяє управляти екологічним станом басейну на підставі аналізу, розгляду варіантів рішень і розробки рекомендацій щодо його поліпшення.

Оцінка антропогенних змін в басейнах малих річок, проведена Мисковець І. Я. підтверджує, що серед пріоритетних чинників її формування є еродованість та деградованість території поверхневою та лінійною ерозією, меліорація, вирубка лісів, переосушення ґрунтів тощо. Ці зміни виражаються індексом антропогенних змін. На основі показників антропогенної трансформації басейнів малих річок було виконано районування території Волинської області за гостротою екологічного стану і побудована картосхема. Кожний екологічний стан є наслідком взаємодії та зіткнення виробничих, соціальних та природничих чинників.

Для оцінки антропогенного навантаження на басейни малих річок Уралу Мороковим В. В. був запропонований комплексний показник, який враховує найважливіші характеристики забруднення води, ступеня використання річкового стоку та інші несприятливі впливи господарської та іншої діяльності населення.

Рибалова О. В. пропонує визначати соціально-екологічні проблеми стану басейнів малих річок на базі поєднання гігієнічних та екологічних вимог до визначення ступеня припустимого антропогенного навантаження, а також оцінки впливу водного чинника на стан здоров’я населення. Запропонований підхід базується на урахуванні критеріїв оцінки стійкості: оцінка екологічного ризику стану водних об’єктів, оцінка направленості процесів в екосистемах басейну малих річок.

Соловей Т. В. для оцінки антропогенних змін у басейнах малих річок визначався коефіцієнт співвідношення між земельними угіддями з екостабілізуючими та екодестабілізуючими властивостями. Також аналізувався вплив антропогенних чинників площинного (рільництва, меліорації, сельбищного навантаження) і точкового (водовідведення) характеру для вивчення стану і динаміки якості природних вод басейнів.

Тімченко З. В. запропонована методика комплексної оцінки геоекологічного стану водних ресурсів малих річок, у якій використовується комплексний показник стану ресурсів малих річок та критерій відносного антропогенного навантаження для різних видів природокористування. Згідно проведених обрахунків для малих річок північного макросхилу Кримських гір виділено три типи територій – стійка, в середньому стійка з осередками нестійкості, нестійка та складено картосхему геоекологічного стану водних ресурсів річок даного регіону.

Швебс Г. І. вважає, що бальні методи оцінки дозволяють отримати якісну та порівняльну характеристику стану оточуючого середовища, гідроекологічних процесів та явищ, що вивчаються, а також здійснити їх картографування. У той же час ці методи оцінки мають певні недоліки: обмежена кількість показників, що характеризують стан водних об’єктів; слабка наукова обґрунтованість; недостатня вивченість та жорсткість при встановленні вагових коефіцієнтів. Однак легкість отримання таких критеріїв підходить для попередньої оцінки та картографування геоекологічного стану водних ресурсів річок.

Яциком А. В. розроблена модель розрахунку антропогенного навантаження і оцінки екологічного стану річки та її басейну за підсистемами: радіоактивне забруднення, використання земельних ресурсів, використання річкового стоку, якість води.

Також запропоновано критеріальні значення показників використання земельних ресурсів у басейнах малих річок України для всіх зон природно-сільськогосподарського районування. Встановлено кількісні показники антропогенного навантаження та розглянуто умови функціонування екосистем малих річок та регіональні особливості природокористування.

Українська річкова мережа у своїй практичній діяльності з охорони та відновлення річок націлена на досягнення чітких практичних результатів, довготривалий вплив цих результатів, впровадження у практику комплексного раціонального використання водних об’єктів, залучення якомога ширших верств населення до практичної роботи. При цьому басейн річки розглядається як основний об’єкт діяльності. Основними завданнями напряму є:

1) громадський моніторинг стану річок:

- вивчення стану окремих річок (збір інформації) та розробка планів дій з їх оздоровлення;

- громадський контроль за виконанням законодавства з охорони річок окремими громадянами, місцевими органами влади, підприємствами та іншими структурами, а також контроль за скидами використаних вод у річки;

- ініціація екологічних експертиз щодо експлуатації існуючих та створення нових ставків та водосховищ на малих і середніх річках, осушувальних та зрошувальних меліоративних систем тощо;

2) проведення комплексу робіт з оздоровлення окремих річок за широкої участі громадськості:

- розчистка русел малих водотоків, відновлення та впорядкування джерел;

- впорядкування і догляд (очистка, залуження, заліснення) в прибережних захисних смугах річок;

- впровадження заходів зі збереження історично сформованих природних ландшафтів у межах водоохоронних зон річок;

- створення та сприяння функціонуванню об’єктів природно-заповідного фонду біля витоків річок,