Оцінка екологічного стану басейну річки Лютиця за рівнем антропогенного навантаження

 

 

В системі геоботанічного районування басейн річки розміщений в границях Середньодніпровської підпровінції, Східноєвропейської провінції, Європейської широколистяної області.

Природна рослинність займає приблизно 32, 1% (табл. 1. 4) від загальної площі басейну.

 

 

На території басейну річки Лютиця наявні рідкісні види флористичних і ценотичних особливостей, які занесені до Червоної Книги СССР, Червоної Книги УССР та Зеленої Книги УССР.

Рідкісні трави, що занесені в Червону Книгу України (табл. 1. 5) розповсюджені рівномірно по всій заплаві р. Лютиця. Рослинність басейну більшою мірою характеризується лісовою рослинність, луками та болотами. Степова рослинність на території басейну відсутня.

 

 

Основними типами лісової рослинності, що займають більшу частину території басейну (табл. 1. 6) сосна звичайна, дуб, ясен та липа.

 

 

Менш поширеними – є бук, граб, верба деревовидна, ялина та піхта. Основним типом луків, які поширені на території басейну річки є заплавні, місцями в поєднанні з лісами, чагарниками, болотами і с/г землями, які займають 56, 31 км².

На території басейну річки поширений один тип боліт, а саме низинні тав’яні і травянисто-мохові, місцями в поєднанні з лісними болотами і луками, площа яких становить 2, 91 км². [4, 7]

 

 

Басейн ріки Лютиця розташований в межах Волино – Подільського артезіанського басейну Східноєвропейської гідрогеологічної області. Кліматичні умови району характеризуються значною кількістю атмосферних опадів, помірними температурами та підвищеною вологістю, що проводить до досить слабого випаровування, і великої інфільтрації атмосферних вод в пористі та тріщинуваті породи, постійно поповнюючи запаси ґрунтових вод та більш глибоких водоносних горизонтів.

Водоносні горизонти басейну р. Лютиця приурочені до відкладів четвертинної, крейдяної, девонської, силурійської, ордовікської, кембрійської і протерозойської системи.

 

 

Гідрографічна сітка басейну річки розвинена слабо.

 

 

За своїм режимом річка Лютиця відноситься до Східноєвропейського типу. Живлення річки переважно снігово-дощове. Річка Лютиця в гідрологічному відношенні мало вивчена. [4, 13]

 

 

Басейн р. Лютиця поширюється (згідно районування території України потенційній загрозі ерозійних процесів) в першому ерозійному районі агрогрунтової зони Лісостепу. Ступінь вияву ерозії: водна – слабка, вітрова – слабка.

Структура ґрунтового покриву обумовлена різноманітністю ґрунтотворних порід, глибиною залягання ґрунтових порід, виявом процесів ерозії.

Найпоширенішими ґрунтами в басейні річки Лютиця являються дерново-підзолисті піщані і звязнопіщані. Ці ґрунти займають 27, 8% території басейну річки. Потужність гумусового горизонту 15 – 20 см. Вміст гумусу 0, 8 – 0, 9%. Втрати ґрунту в результаті ерозії поверхні становлять 9, 1 т/га за рік. За оцінкою протиерозійної стійкості ґрунти є слабкі. Коефіцієнт ґрунтозахисної ефективності рослинності – 0, 28. Фактичні втрати в результаті ерозії становлять 2, 5 т/га за рік. Гранично – допустима норма ерозії – 1, 0 т/га за рік.

Щодо генезису дерново-підзолистих ґрунтів, то найбільш розповсюджена теорія полягає в твердженні, що дерново-підзолисті ґрунти утворились під дією підзолистого та дернового процесів. Ця дія може бути як сумісною, так і почерговою при зміні типу рослинності.

Будова цілинного дерново-підзолистого ґрунту така:

Н0 – лісова підстилка потужністю 3-5 см;

Не – гумусово-елювійований, світло-сірий або білястий, потужністю 5-30см, дрібногрудкуватий з горизонтальною подільністю;

Е – підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30 см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто зустрічаються конкреції R (OH) 3 із домішками гумусу й глинистих часток;

І – ілювіальний, темно-бурий (у легких – червонувато-бурий), щільний, грудкувато-призматичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінеральних колоїдів;

Р – материнська порода.

Склад і властивості дерново-підзолистих ґрунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу грунтоутворення. Гранулометричний та хімічний склад змінюються по профілю аналогічно вище описаним підзолистим ґрунтам. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуматно-фульватний (Сгк: Сфк = 0, 7-0, 9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу.

Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв/100 г грунту), ґрунти кислі (рН=3, 5-5, 5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Са, Mg, H. Бідні на азот і фосфор. Фізичні й водно-фізичні властивості різко змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І- горизонті, а пористість та аерація тут мінімальні, структура грунту нестійка. [4]

 

 

Басейн річки Лютиця розташований на території Рожи́щенського райо́ну. Рожи́щенський район розташований у