Оптимізація еколого-гігієнічних умов рекреацій Криму

ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ ім. О. М. МАРЗЕЄВА АМН УКРАЇНИ

 

КРОВЯКОВА МАРІЯ ТИХОНІВНА

 

УДК 614. 7+574: 615. 834 (477. 75)

 

 

14. 02. 01 – Гігієна

 

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

 

Київ – 2002

 

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Інституті гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, чл. -кор. АМН України Сердюк Андрій Михайлович, Інститут гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Сергета Ігор Володимирович, Вінницький державний медичний університет ім. М. І. Пирогова МОЗ України, завідуючий кафедрою; доктор медичних наук, старший науковий співробітник Мудрий Іван Васильович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, доцент.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, кафедра мікробіології МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться “20” грудня 2002 р. о 12. 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26. 604. 01 при Інституті гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України за адресою: 02660, м. Київ-94, вул. Попудренка, 50, тел. 559-21-27.

 

 

Актуальність теми. Найбільш важливим і безцінним благом для кожної людини є здоров’я. В організації охорони здоров’я та оздоровленні населення України велику роль відіграє раціональне використання наявного рекреаційного потенціалу країни. Високі рівні антропогенного навантаження на загальновідомі морські курортно-рекреаційні зони України, особливе місце серед яких посідає Крим, призвели до різкого зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу. Це негативно впливає на стан здоров’я місцевого населення, а також на якість надання санаторно-лікувальної допомоги. З розвитком доступності інформації, що забезпечується у незалежній Україні виконанням рішень, прийнятих в Оргусі (Данія, 1998 р.) нарадою міністрів охорони навколишнього середовища, з’явилась можливість оцінки всієї глибини екологічної кризи в країні. Забруднення середовища досягло рівня, коли воно має можливість негативно впливати на стан здоров’я населення. Для АР Крим, де санаторно-курортна справа відіграє значну роль в економіці, таке погіршання екологічного стану неприпустимо, оскільки саме природні фактори довкілля Криму є засобом лікування та профілактики захворювань для багатьох тисяч людей. Крим є найбільшим курортним регіоном у СНД, в якому щорічно відпочивають до 24% всіх рекреантів, в тому числі 60% – громадян України (А. М. Ярош, С. С. Солдатченко, 2000).

Високий рівень урбанізації, техногенне і антропогенне навантаження на рекреаційні зони Чорного та Азовського морів призводить до забруднення унікальних природних лікувальних і рекреаційних ресурсів, зниження їх цінності. Планування, функціональне зонування, забудова курортних міст і селищ з пріоритетною курортно-оздоровчою функцією не відповідає як містобудівним, так і санітарно-гігієнічним нормам. У зв’язку з високими рівніми забруднення ряд крупних курортно-рекреаційних зон опинився у критичному стані і їх подальше існування у якості курортів знаходиться під загрозою (В. Б. Адилов, 1991). Окремі ділянки Південного Берегу Криму (ПБК), Алушта, Євпаторія мають надзвичайно високий рівень забруднення довкілля, що безпосередньо впливає на епідеміологічний стан та рекреаційно-оздоровчий потенціал курортів Криму (В. С. Тарасенко, 1997; С. Е. Шибанов, 2001). Прибережні морські акваторії у найбільшому ступені піддаються мікробному і вірусному забрудненню, рівень якого визначається рекреаційним навантаженням, ступенем очистки стічних вод, гідрологічним режимом, поверхневим і річковим стоком. При цьому встановлено кореляційну залежність санітарно-показових і патогених мікрооранізмів у морській воді, що впливає на її епідеміологічну безпечність при використанні з метою рекреації (Г. І. Корчак, 1988; М. М. Безпалий та ін., 2000). Найбільша кількість відпочиваючих зосереджена, в основному, на освоєних та благоустроєних ділянках ПБК, а також крупних міст-курортів, що викликає їх рекреаційне перевантаження. При цьому курортні ресурси південно-східного та західного узбережжя Криму мало освоєні, що обумовлено недостатнім розвитком курортної інфраструктури і комунального благоустрою (М. Г. Шандала, В. В. Булгаков, 1982; С. В. Мокієнко ті ін., 1991). Важливими гігієнічними проблемами рекреаційних зон Криму є питання водопостачання і каналізування курортів (дефіцит і забруднення питної води, перевантаження очисних споруд), відсутності сучасних локальних очисних споруд при відсутності централізованих систем очистки стічних вод у курортних зонах, що значно погіршує епіміологічний стан (І. С. Киреєва та ін., 1991; І. В. Мудрий ті ін., 1995; І. П. Отуріна, 2000). Все вищевикладене актуалізує розробку комплексу науково обгрунтованих заходів щодо оздоровлення зон рекреації Криму на підставі вивчення закономірностей формування комплекса санітарно-епідеміологічних факторів, які лімітують розвиток санаторно-курортної справи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана на базі Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції в межах Національного плану дій з гігієни довкілля на 2000-2005 р. р. (затверджений Постановою Кабінета міністрів України від 13. 10. 2000 р. за №1556) та науково-дослідної тематики Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва АМН України (“Разработать систему приоритетных профилактических мероприятий, направленных на улучшение и стабилизацию гигиенических и микробиологических исследований”, №держреєстрації 194U019431) і Кримського медичного університету ім. С. І. Георгієвського МОЗ України (“Влияние экологической ситуации на здоровье населения в различных регионах Крыма”, №держреєстрації 0101U0005294).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є наукове обгрунтування комплексу санітарно-гігієнічних,