Оптимізація еколого-гігієнічних умов рекреацій Криму

Таблиця 2

Динаміка потоку відпочиваючих у Чорноморському та Раздольненському районах у 1999-2001 р. р. 

Контингент відпочиваючих Роки 

1998 1999 2000 2001*

Чорноморський район

Організовані:

۰ кількість, тисяч осіб 16, 4 14, 2 14, 8 18, 4

۰% до загальної кількості відпочиваючих у Криму 1, 7 1, 8 1, 6 2, 0

Неорганізовані:

۰ кількість, тисяч осіб 13, 8 6, 2 11, 2 16, 1

۰% до загальної кількості відпочиваючих у Криму 8, 0 4, 7 5, 5 8, 1

Раздольненський район

Організовані:

۰ кількість, тисяч осіб 9, 7 11, 8 9, 4 13, 3

۰% до загальної кількості відпочиваючих у Криму 1, 0 1, 5 1, 0 1, 5

Неорганізовані:

۰ кількість, тисяч осіб 0, 08 0, 7 0, 8 0, 8

۰% до загальної кількості відпочиваючих у Криму 0, 05 0, 5 0, 4 0, 4

Примітка: * – дані на 21. 09. 01 р.

Раздольненський райони – до умовно чистих. Дійсно, в Ялті, Алушті, Євпаторії відмічається перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) в атмосферному повітрі по багатьом забруднювачам у 1, 5-3, 8 разів, в тому числі в Ялті вміст бенз (а) пірену у повітрі перевищує нормативні показники у 9 разів, а сумарні індекси забруднення атмосфери у Ялті в три рази перевищують середні показники по країні. Починаючи з 1998 р. спостерігається зростання викидів шкідливих речовин у атмосферу міст-куротів в основному за рахунок автотранспорту. В Ялті та Алушті склалося вкрай тяжке положення з утилізацією твердих та рідких побутових відходів, оскільки більша частина сміттєзвалищ і полігонів побутових відходів вичерпали свої можливості, а ділянки для розміщення нових полігонів практично відсутні. У зв’язку з інтенсивною господарською, рекреаційною і транспортною діяльністю прибережним морським водам ПБК, Алушти, Євпаторії притаманні високі рівні хімічного (вміст нафтопродуктів, детергентів, пестицидів, важких металів, фенолів перевищує ГДК у 2-36 разів) і бактеріального забруднення, які значно підвищуються під час курортного сезону. В той же час морська вода Чорноморського і Раздольненського районів є найбільш чистою по всьому узбережжю Криму. Планування і забудова сформованих курортів ПБК і Алушти не повною мірою відповідають еколого-гігієічним принципам розвитку курортно-рекреаційних районів, а саме: відсутне чітке функціональне зонування територій; не винесені житлові та комунально-господарські об’єкти за межі курортних зон; необхідно спорудження транспортних розв’язок, автостоянок на в’їздах у міста-курорти; автодороги Сакі-Євпаторія, Алушта-Судак проходять вздовж узбережжя Чорного моря, що значною мірою гальмує розвиток курортних зон.

Гігієнічна оцінка проблем водопостачання курортних зон. Крим відноситься до регіонів з надзвичайно складними умовами водопостачання. Головні проблеми цієї галузі пов’язані з дефіцитом питної води, низькою санітарною надійністю систем водопідготовки, незадовільним санітарно-технічним станом більшості водогіних мереж. Джерелами водопостачання курортів є поверхневі та підземні води. З поверхневих джерел здійснюєься водопостачання ПБК і Алушти, підземні водні джерела живлять Євпаторію, Раздольненський та Чорноморський райони. На багатьох курортах спостерігається дефіцит води, у зв’язку з чим влітку вводиться режимне водопостачання (по 2 години 2 раза на добу), що значно погіршує санітарно-гігієнічні умови життя населення і рекреантів та підвищує ризик виникнення епідеміологічних ускладнень. Так, в літні місяці 1998-2000 р. р. відсоток забезпеченості фактичного водоспоживання від нормативного складав в Ялті 63-65%, в Алушті – 57-95%, в Євпаторії – 82-90%, в Раздольненському та Чорноморському районах – 86-100%. При цьому слід зазначити, що розрахунки водопостачання виконані з урахуванням кількості постійного населення та організованих рекреантів, неорганізовані відпочиваючі при цьому не враховувались, що посилює дефіцит води і фактично знижує реальне водоспоживання населення. Аналіз даних якості питної води на досліджених курортах за 1991-2000 р. р. в цілому свідчить про відповідність санітарно-хімічних і бактеріологічних показників ГОСТ 18963-73, однак у Чорноморському і Раздольненському районах питна вода має підвищені рівні мінералізації (до 3800 мг/л), що потребує застосування опріснювального устаткування. Отримана нами регресійна модель, яка вказує на залежність виявлення Е. Coli у питній воді від кількості населення та водоспоживання, свідчить, що при збільшенні кількості населення за рахунок рекреантів відповідно підвищується водоспоживаня та зростає частота виявлення кишкової палички (р=0, 003). Крім того, влітку більш складно витримати небхідний рівень водопостачання населення та неорганізованих відпочиваючих тому виявлення Е. Coli у питній воді для цих категорій становить більший епідеміологічний ризик, ніж для організований рекреантів. Різниця обумовлена тим, що у санаторно-курортних і оздоровчих закладах за рахунок резервних, накопичувальних ємкостей підтримується підвищений відсоток водозабезпечення.

Проблеми водовідведення курортних районів. Курортні міста Криму в середньому охоплені каналізацією на 85%: від 61% в Алушті до 98% в Ялті. Всі міста-курорти мають очисні споруди, якість очищення в основному відповідає санітарним нормам. Курортні регіони Раздольненського і Чорноморського районів не мають централізованої системи каналізації, у подальшому це питання навряд буде вирішено. Єдиний вихід – будівництво локальних очисних споруд, однак на протязі ряду років воно не проводиться. Всі каналізаційно-очисні споруди (КОС) на ПБК влітку працюють з перевантаженням, що призводить до скидання недостатньо очищених стічних вод у прибережні морські акваторії. Це є важливим фактором забруднення морської води та ускладнення епідситуації. На відміну від ПБК Алушта практично на 100% каналізована, КОС не перевантажені, ступінь очищення