Оптимізація еколого-гігієнічних умов рекреацій Криму

Вагомим доказом внеску рекреаційних навантажень у мікробне забруднення прибережних морських вод є той факт, що підвищення бактеріального забруднення моря спострігається в період курортного сезону за всі роки спостережень – з травня по жовтень, максимальні значення колі-індексу морської води фіксуються саме під час сезону купання (липень-вересень). Має місце прямий кореляційний зв’язок (r=0, 8) підвищення ступеня бактеріального забруднення морських вод і зростання потоку відпочиваючих у Ялті в 2000 році, коли кількість рекреантів підвищилась на 30% у порівняння з 1999 роком. В інших курортних зонах такого високого рівня кореляції не відмічено (r= 0  0, 1). Суттєвим фактором забруднення прибережних вод Ялти є також стоки річок Водоспадної та Бистрої. У гирлах річок встановлені значні рівні колі-індесу (до 240000), у 80-100% зразків колі-індекс перевищував епідемічно безпечний граничний рівень, мали місце випадки виявлення патогенної мікрофлори, в тому числі холерного вібріону (рис. 2).

Таким чином, одним з найважливіших джерел забруднення пляжів ПБК є багаточисельні річки, які приймають в себе поверхневий сток населених пунктів. Під час піку рекреаційних навантажень та у літні повені якість води в цих річках суттєво погіршується, а зони негативного впливу на морське середовище помітно збільшуються. Саме тому серед низки профілактичних заходів з попередження негативного впливу малих річок гірського Криму повинні бути заходи спрямовані на їх санацію включно з протиерозійними, агротехнічними, фітомеліоративними, гідротехнічними заходами, створенням водоохоронних зон, заходи з охорони від забруднення та виснаження вод.

 

Рис. 2 Динаміка показників захворюваності ГКІ та відхилення індекса ЛКП у прибережних водах м. Ялти за 1990-2000 р. р.

  

Багаторічні спостереження за динамікою санітарно-хімічних показників морської води свідчать про зниження кількості розчиненого кисню і підвищення біохімічного споживання кисню (БСК5) у період курортного сезону в Ялті, Євпаторії та Алушті, що в свою чергу доводить тезу про значне органічне забруднення морської води внаслідок підвищеного рекреаційного навантаження та різкого зростання потоку забруднювачів, які надходять з річковими, зливовими стоками та збільшенням скидів місьих стічних вод. Описані закономірності динаміки санітарно-хімічних показників морської води на крупних курортах Криму співпадають із змінами рівнів бактеріального забруднення моря, що підтверджується даними літератури (Г. І. Корчак, 1988) про кореляцію цих показників у зв’язку з більшою здатністю до виживання та розповсюдженістю мікроорганізмів у морській воді на фоні органічного забруднення. У менш освоєних курортних зонах Чорноморського і Раздольненського районів показники розчиненого кисню та БСК5 у морі під час літньо-осіннього сезону практично не змінюються, що доводить відсутність органічного забруднення морського середовища та корелює з незначним мікробним забруднення морських вод.

Результатами наших досліджень встановлено, що основними причинами мікробного забруднення морських вод курортів Криму є надмірне рекреаційне навантаження на окремі курортні зони, скид недостатньо знезаражених стічних вод, поверхневий сток з прибережних ділянок населених місць. У зв’язку з цим санітарно-гігієнічний стан прибережних морських акваторій у багатьох курортних регіонах становить реальну безсумнівну епідеміологічну небезпеку для населення і рекреантів.

Епідеміологічний стан курортів та вплив на нього бактеріального забруднення прибережних морських вод. Масові інфекційні захворювання, в тому числі й ті, що розповсюджуються водним шляхом, створюють негативний імідж територіям. Це особливо несприятливо для Криму як найвідомішого курорту пострадянського простору. З огляду на це, вкрай важливим є вивчення ролі мікробного забруднення морських вод в контексті оцінки епідеміологічного стану курортів. З цією метою нами проведено аналіз рівнів бактеріального забруднення прибережних морських вод (колі-індекс) різних курортів Криму та захворюваності населення ГКІ за період 1990-2000 роки.

Динаміка показників захворюваності ГКІ повторює динаміку відхилення від нормативу колі-індексу у прибережних водах. Більшою мірою це виражено у містах Ялті, Алушті та Євпаторії, а у Раздольненському і Чорноморському районах такий зв’язок практично відсутній, тобто відхилень колі-індексу морської води немає. Дані щомісячної динаміки показників захворюваності ГКІ по кожному дослідженому регіону у порівнянні з січнем місяцем кожного року, засвідчують вірогідність зростання захворюваності ГКІ з травня по жовтень, що особливо виражено у період курортного сезону (липень-вересень).

Порівнянням даних щомісячної захворюваності ГКІ в курортних районах із середньокримськими показниками встановлено, що найбільші рівні захворюваності є характерними у курортний сезон для перевантажених курортів (Ялта, Алушта, Євпаторія). В Раздольненському та Чорноморському районах, що відрізняються незначним рекреаційним навантаженням та ступенем забруднення морського середовища, на протязі 11 років спостережень відмічаються найнижчі по Криму рівні захворюваності ГКІ, в тому числі під час оздоровчого сезону.

Результати кореляційного аналізу даних захворюваності ГКІ та ступеня забруднення прибережних морських вод за колі-індексом у досліджених курортних зонах Криму в 1990-2000 р. р. мають суттєву залежність. При цьому найбільший рівень зв’язку між цими показниками (r>0, 7) виявлений з червня по вересень в Євпаторії, у липні – в Ялті, з травня по липень – в Алушті, у липні та серпні – в Раздольненському районі. У період інших літньо-осінніх місяців спостерігався середній рівень зв’язку з коефіціентом кореляції