+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
53
Мова:
Українська
а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість, і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.
Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників.
За економічним змістом і видами витрат, що включаються у собівартість продукції, розрізняють виробничу і повну (комерційну) собівартість. Виробничу собівартість формують витрати, пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до місця зберігання. В повну собівартість включають виробничу собівартість і витрати підприємства на реалізацію продукції.
Залежно від поставленої мети і строків визначення собівартості продукції розрізняють планову, фактичну й очікувану собівартість.
Планова собівартість визначається до початку планового періоду. Вона має велике значення у здійсненні режиму економії й організації дійового контролю за витрачанням коштів, за господарською діяльністю підприємств і їх виробничих підрозділів протягом планового періоду.
Фактична собівартість визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції. Вона дає змогу визначити прибуток підприємства та економічну ефективність виробництва кожного виду продукції (робіт, послуг), з’ясувати причини низької доходності або збитковості окремих галузей, виявити резерви скорочення витрат на одиницю продукції.
Очікувана собівартість визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів.
За способами включення до собівартості продукції витрати поділяють на:
1) прямі — витрати, безпосередньо пов’язані з виконанням робіт і враховані у виробничій собівартості продукції (робіт, послуг) за прямою ознакою: прямі матеріальні витрати й витрати на оплату праці, інші прямі витрати;
2) непрямі (загальновиробничі) — витрати, пов’язані з управлінням, організацією й обслуговуванням виробництва, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат і розподіляються між об’єктами витрат пропорційно базі розподілу.
За принципом залежності від обсягів виробництва витрати поділяються на постійні та змінні. Постійні витрати є функцією часу, а не обсягу продукції, їх загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції в певних межах. Змінними називаються витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.
Залежно від характеру участі в процесі виробництва витрати поділяють на основні й накладні.
Основні витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції, та неминучі при будь-яких умовах та характері виробництва, незалежно від рівня та форм організації управління праці.
Накладні витрати не пов'язані безпосередньо з технологічним процесом виготовлення продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва.
7.1 Розрахунок основних витрат
Основні витрати безпосередньо пов'язані з технологічним процесом виготовлення продукції. Вони охоплюють три групи витрат;
а) прямі матеріальні витрати;
б) прямі витрати на оплату праці з відрахуваннями,
в) витрати на утримання та ремонт виробничого обладнання.
7.1.1 Розрахунок прямих матеріальних витрат
До складу прямих матеріальних витрат включають вартість сировини та основних матеріалів, які складають основу продукції, що виробляється, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції.
В даному розділі розраховуємо вартість основних і допоміжних матеріалів
Вартість основних матеріалів на одиницю продукції визначаємо за формулою :
де, Ці – гуртова ціна за одиницю виміру матеріалу, грн.;
Нві – норма витрат матеріалу.
Таблиця 7.1
Відомість основних матеріалів
№ п/п Найменування матеріалу Одиниця
виміру Гуртова ціна за одиницю
виміру, грн. Норма витрат на одиницю продукції Вартість, грн.
1 Припій ПОС – 61 кг 75 0,005 0,375
Вартість допоміжних матеріалів визначається як відсоток від вартості основних матеріалів:
де, %Вм.д. - відсоток вартості допоміжних матеріалів, який складає 2,5%
Розраховуємо суму витрат на основні і допоміжні матеріали для річного обсягу продукції:
де, Nзап - річна програма запуску, шт.;
Кmp – коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,02).
Таблиця 7.2
Відомість купованих комплектуючих виробів
№
п/п Найменування купованих комплектуючих виробів Одиниця виміру Гуртова ціна за одиницю виміру, грн. Норма витрат на одиницю продукції Вартість, грн.
1 Плата шт. 7 1 7
2 Куповані елементи
Резистори МЛТ:
10кОм – 0,125 Вт
2,7кОм – 0,125Вт 100кОм – 0,125Вт шт. 0,15 2
2
2 0,9
Конденсатори електролітичні: 10мкФ х 50В
1мкФ х 50В шт. 0,40 2
5 2,8
Конденсатори керамічні:
0,1мк х 63В
4700нФ шт. 0,30 4
2 1,8
Мікросхема КР174ХА53 шт. 8 1 8
«Панель» під мікросхему шт. 0,45 1 0,45
Кнопки шт. 0,60 4 2,40
Роз’єми шт.