Організація і методика аудиту поточних зобов’язань

Зобов'язання – це реальна заборгованість організації, погашення якої викликає зменшення економічної вигоди у вигляді відтоку ресурсів, що існує на звітну дату, щоб задовольнити претензії іншої сторони. Зобов'язання є результатом минулих операцій або минулих подій і підрозділяються на короткострокові (поточні) і довгострокові.

Поточні зобов’язання – це зобов’язання підприємства, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати Балансу.

Всі інші зобов'язання класифікуються як довгострокові.

Мета аудиту операцій з зобов’язаннями полягає в становленні первинних даних відносно наявності зобов’язань перед кредиторами, повноти і своєчасності відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку зобов’язань і його відповідності прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань, законності проведених розрахунків, достовірності відображення стану зобов’язань і звітності господарюючого суб’єкта.

Метою аудиту стану розрахунків є встановлення достовірності даних відносно повноти і своєчасності відображення інформації в зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку розрахунків у відповідності до прийнятої облікової політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого суб’єкта.

Завданнями аудиту операцій за поточними зобов’язаннями є:

- оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;

- встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов’язаннями;

- встановлення наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають права та обов’язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг) ;

- аналіз правильності і повноти отримання оплати за придбанні матеріальний запаси, їх оприбуткування;

- встановлення причини утворення заборгованості її виникнення і реальності отримання;

- встановлення своєчасності розрахунків з бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам;

- оцінка системи розрахунків з персоналом, що діє на підприємстві та ефективності стану синтетичного та аналітичного обліку операцій з оплати праці та розрахунків з персоналом підприємства за період, що перевіряється;

- встановлення правильності організації обліку робочого часу і виробітки (виконаного обсягу робіт) на підприємстві, обґрунтованості нарахування заробітної плати, проведення утримань з неї;

- оцінка повноти відображення здійснених операцій в бухгалтерському обліку і перевірка правильності відображення по статтях балансу відповідних залишків заборгованості;

- перевірка дотримання податкового законодавства по операціях, пов’язаних із розрахунками з оплати праці, з позабюджетними фондами, за соціальним страхуванням та забезпеченнями;

- встановлення дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обґрунтування управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами;

- розробка заходів з реалізації результатів конторою з метою попередження зловживань і порушень.

Тому, правильне відображення в обліку поточних зобов’язань дуже важливе, оскільки дає змогу провести аналіз фінансового стану підприємства (знайшовши коефіцієнти ліквідності), а також провести оцінку майнового стану підприємства та оцінку фінансової стійкості і стабільності підприємства.

 

 

Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативними актами: законами, постановами, інструкціями, листами, стандартами тощо.

При плануванні та здійсненні аудиторських процедур, оцінці отриманих матеріалів і представленні результатів перевірки аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта.

Встановлення факторів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їх значення, вимагає поставлення і обговорення питань про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факт порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі і є поза професійною компетенцією та знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта і організації виробництва можуть дозволити йому зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності підприємства, можливо, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів.

Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудиту. Нормативна база що використовується для організації перевірок, поділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня нормативна база – це відповідні закони, постанови, накази, інструкції, положення, методичні матеріали з обліку та звітності, з оподаткування національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національні нормативи аудиту.

Вони потрібні аудитору, щоби виявити законність та достовірність відображення господарської операції, відповідність ведення обліку та фінансової звітності проведення аналізу, складання висновку.

Внутрішня нормативна база – це облікова політика підприємства методичні, інструкції та розпорядчі документи з організації фінансово-господарської діяльності підприємства (наказів, розпорядження, посадові інструкції.). Також при аудиті поточних зобов’язань підприємства слід використовувати дані первинних документів серед яких відносно коротстрокових позик підприємства це виписки банку, видаткові касові ордера, Акт переоцінки, платіжні доручення, накладні, претензії, розрахунки та довідки бухгалтерії середині договори між банком та підприємством, техніко – економічне обґрунтування, виписки банку (якщо відсотки знімаються з поточного рахунку), постановчі документи, бухгалтерська звітність; меморіальні ордери банку, виписки банку за позичковим рахунком; договори застави, договори страхування неповернення кредитів; додаткові угоди до кредитних договорів та ін. Стосовно короткострокових векселів виданих – то перевіряються векселі, акти прийому-передачі векселів, виписів банків, видаткові