Організація і методика аудиту поточних зобов’язань

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

Для того, щоб висловити думку, аудитор повинен одержати обґрунтовану гарантію того, що інформація в бухгалтерській документації та інших джерелах достовірна і достатня. Аудитор також приймає рішення щодо правильності відтворення в обліку і звітності відповідної інформації. Тому аудиторські дослідження не обмежуються вивченням бухгалтерських документів, оскільки рамки документального відображення господарських операцій значно ширші. Аудит не може здійснюватися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства, висновків спеціалістів тощо. Аудитор тому проводить систематизацію інформаційного забезпечення по стадіях проведення аудиту.

Отже, на основі джерел отриманих аудиторських свідчень з використанням нормативної бази аудитор виконує основне завдання яке направлене на задоволення потреб користувачів фінансової звітності підприємства. Проте аудитор, на відміну від інших суб'єктів контролю, виступає діловим партнером клієнта, який, перевіряючи, надає різнобічну допомогу клієнту в усіх його справах.

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ АУДИТУ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

2.1. Організація проведення аудиту поточних зобовязань

На етапі проведення аудиту основною метою для будь-якої ділянки аудиту є отримання аудитором максимальної інформації про суб’єкт господарювання, особливості функціонування системи бухгалтерського обліку та, безумовно, внутрішнього контролю.

В цілях найбільш ефективного способу проведення аудиту поточних зобов'язань необхідно тематику аудиту скласти по його елементах:

- аудит короткострокових кредитів банків;

- аудит кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги;

- аудит зобов’язань, забезпечених короткостроковими векселями виданими;

- аудит поточних зобов’язань за розрахунками з учасниками;

- аудит інших поточних зобов’язань.

В загальному теоретичному плані предмет аудиту – це сукупність об'єктів аудиторського контролю. У конкретних випадках предмет аудиту характеризується наявністю певних об'єктів аудиту. До уваги беруться умови роботи суб'єктів перевірки та здійснені господарські факти (явища або процеси) тощо. Водночас, не всі наявні на підприємстві (організації) факти господарської діяльності є об'єктами аудиту. В кожному конкретному випадку вибір тих чи інших об'єктів аудиторського контролю залежить від мети і завдання аудиту, що обумовлюються в договорі між аудитором (аудиторською фірмою) і замовником (суб'єктом перевірки) [20, с. 64].

Цілями аудиту поточних зобов'язань є встановлення точності і достовірності кредиторської заборгованості підприємства.

Основними завданнями, що стоять перед аудитором при перевірці поточних зобов’язань є:

‒перевірка дотримання правил платіжної дисципліни, обґрунтованості вживаних при розрахунках цін (тарифів) і збереження засобів в розрахунках;

‒перевірка реальності і юридичної обґрунтованості, сум поточної заборгованості, що числяться на балансі підприємства;

‒розробка рекомендацій по впорядкуванню розрахунків, зниженню поточної заборгованості.

Поточні зобов'язання включають:

- короткострокові кредити банків;

- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;

- короткострокові векселі видані;

- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;

- інші поточні зобов'язання.

Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою погашення.

Непередбачені зобов'язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація:

- сума та строки погашення зобов'язання, яке було виключене із складу поточних зобов'язань відповідно до п. 8 цього Положення (стандарту) з обґрунтуванням причин цього.

- перелік і суми зобов'язань, що включені до статей балансу «Інші довгострокові зобов'язання», «Інші поточні зобов'язання».

При аудиті даного сегменту у якості джерел інформації аудитор може використовувати:

- наказ про облікову політику та зміни, що в неї вносилися;

- системні положення, що є елементами облікової політики економічного суб’єкту;

- інструкції, що описують функціональну організаційну структуру економічного суб’єкту та його фінансових служб;

- посадові інструкції;

- графік документообігу;

- порядок проведення інвентаризації;

- методичні розробки відділів методології бухгалтерського обліку або внутрішнього аудиту та економічного суб’єкту тощо.

Для дослідження документів можна застосовувати будь-який з наступних способів:

- хронологічний – перевірка документів за всіма розділами і операціями без попереднього групування чи систематизації операцій. В цьому випадку аудитор досліджує документи за датами складання;

- систематизований – полягає в перевірці документів за кожним розділом окремо;

- комбінований – дослідження документів, що поєднує хронологічний і систематизований способи, тобто певні документи перевіряються в порядку їх підвищення, а інші – за економічно однорідними операціями;

- вибірковий – полягає в тому, що аудитор за певною схемою відбирає частину для їх вивчення [19, с. 268-269].

Центральним об’єктом вивчення є документація з облікової політики економічного суб’єкту.

Тобто в ході документальної перевірки аудитор ознайомлюється з переліком підприємств, а також з прізвищами осіб, з якими підприємство, що перевіряється веде розрахунки, вивчає динаміку кредиторської заборгованості і встановлює, чи відповідають дані, отримані за розрахунками, даним бухгалтерського обліку. Це дає змогу з'ясувати якість внутрішнього контролю за розрахунками з боку бухгалтерії, та виявити випадки викривлень звітних даних за розрахунками.

Документальна перевірка розрахункових і кредитних операцій проводиться у такій послідовності:

За даними аналітичного обліку визначаються суми кредиторської заборгованості (для цього можна зробити запит у кредиторів про підтвердження належних їм сум) ;
Звіряється залишок заборгованості, яка обліковується на балансі на початок періоду перевірки з