Організація і методика аудиту поточних зобов’язань

Порядок формування та відображення в звітності інформації про зобов'язання визначає П (С) БО 11 «Зобов'язання».

Зобов’язання виникають через існуючі борги підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг іншому підприємству в майбутньому. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов’язання. Поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення. Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансових рахунках підприємства за обліковою оцінкою.

Під час дослідження зобов’язань визначено, що можуть виникнути і операції, під час яких одне зобов’язання можна замінити іншими: перевести поточну заборгованість в довгострокові зобов’язання; замінити короткострокове зобов’язання на вексель, що не замінить валюту балансу.

Для більшості рахунків зобов’язань Планом рахунків передбачено відкриття субрахунків, що деталізують об’єкти обліку. Однак, за допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та погашення кожного виду зобов’язань. Для одержання детальної інформації, необхідної для управління зобов’язаннями за окремими видами, до окремих рахунків синтетичного обліку відкривають рахунки аналітичного обліку.

Відповідно до потреб розвитку підприємства облік зобов’язань є джерелом забезпечення найбільш ефективних форм та умов залучення позикового капіталу з різних джерел.

Метою аудиту короткострокових зобов’язань є встановлення правильності розрахунків за короткостроковими кредитами, виявлення реальної заборгованості перед ними, виявлення всіх недоліків в організації обліку векселів виданих та за іншими операціями тощо.

Під час аудиторської перевірки вказуються порушення у веденні бухгалтерського обліку і шляхи їх виправлення.

Дії аудитора із встановлення рівня суттєвості перевірки фінансової звітності, що несе інформацію про зобов’язаннях підприємства, включають наступні етапи:

- визначення порядку проведення аудиту зобов’язань – від первинного документу до звітності чи навпаки.

- визначення масштабів перевірки. Таке визначення проводиться для всіх видів документів однаково; для різних видів документації -диференційовано.

- визначення ступеню вибірковості перевірки. Щодо ступеня вибірковості перевірки, то можна сказати, що цей процес прямо впливає на суттєвість результатів аудиту – чим менше присутній елемент вибірковості при перевірці, тим вищим є рівень суттєвості перевірки.

Важливим моментом аудиторської перевірки зобов’язань є оцінка ризику аудиторської перевірки. Оцінка ризику – це процес прийняття рішення виходячи з можливостей викривлень у фінансових документах. Такий ризик має дві сторони – властивий ризик і ризик при здійсненні контролю. Аудитор оцінює їх у контексті обставин, що склалися. Основне питання, таким чином, полягає у прийнятті рішення, застосовувати чи ні розрахункові методи при обчисленні аудиторського ризику під час аудиту зобов’язань.

Основними твердженнями фінансової звітності, що мають бути перевірені при здійсненні аудиту поточних зобов’язань, є питання відповідності статей фінансової звітності підприємства регістрам обліку і залишкам по рахункам. Для цього перевірка повинна пройти стадії процесу звіряння такої відповідності.

Під час проведеного аудиту встановлюється, що короткострокові зобов’язання на підприємстві є завжди. Погашення кредиторської заборгованості за товарами і наданими послугами не завжди проводиться своєчасно.

Шляхи вдосконалення обліку розрахунків за довгостроковими зобов’язаннями на підприємстві:

- головним бухгалтерам необхідно систематично проводити роз’яснювальну роботу з бухгалтерами по змінах, які відбуваються в чинному законодавстві;

- керівництву підприємства необхідно розробляти детальні шляхи виходу підприємства з кризового стану;

- впроваджувати наявні Інтернет технології.