Організація і методика аудиту поточних зобов’язань

Основним завданням інвентаризації векселів є виявлення їх фактичної наявності, встановлення залишку чи недостачі, а також перевірка реальної вартості зарахованих на баланс цінних паперів.

Під час інвентаризації дані бухгалтерського обліку векселів зіставляються з наявними векселями в касі підприємства. В разі виявлення розбіжностей даних обліку та наявної їх кількості в касі підприємства, аудитор має з'ясувати причини таких розбіжностей.

Зокрема, причиною розбіжностей може бути вилучення векселя під час проведення операцій інкасування, авалювання векселів, передачі векселів за угодами застави та зберігання.

У випадках інкасування векселя аудитор повинен перевірити наявність на підприємстві копії заяви підприємства, копії акту-передачі векселя на інкасування, а також копії самого векселя, оригінал якого передано на інкасування. При цьому слід зазначити, що акт прийому-передачі векселів (за винятком казначейських) складається за довільно прийнятою формою, але обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером юридичної особи і завіряється печаткою.

Крім зазначеного, необхідно здійснити зустрічну перевірку в банку, до якого передано векселі на інкасування, відносно наявності оригіналів векселів у банку, тобто підтвердити наявність вказаного векселя, а також записів реєстрації векселів у Журналі обліку операцій з векселями у розділи 1 «Придбані векселі».

Під час проведення операції авалювання векселя його оригінал також може вилучатись із каси. Щоб підтвердити проведення операції авалювання, аудитор перевіряє на підприємстві копію заяви підприємства на здійснення операції авалювання, копію акту-передачі векселя на авалювання та копію переданого векселя.

Одночасно здійснюється зустрічна перевірка в банку чи на підприємстві, до якого передано оригінал векселя на авалювання, щодо наявності в цьому банку оригіналу векселя (щоб підтвердити наявність вказаного векселя), а також записів щодо авалювання векселів у Журналі обліку операцій з векселями у розділі 2 «Авальовані векселі».

Оригінали векселів вилучаються з каси підприємства в разі його передачі під заставу. В такому випадку аудитор повинен у підприємства – векселедержателя перевірити примірник угоди про заставу векселя, копію акту передачі та копію векселя, який передано, а також здійснити зустрічну перевірку банку щодо наявності в нього оригіналу векселя, переданого під заставу, а також записів у Журналі обліку операцій з векселями в розділі 3 «Векселі, придбані в заставу».

Якщо в кожному з описаних вище випадків буде виявлено відсутність оригіналів векселів, то таке порушення розцінюється як недостача векселів.

У разі вилучення векселів у зв'язку із здійсненням операції обліку щодо них, аудитору необхідно перевірити у підприємства копію договору. Оскільки така операція векселя здійснюється з передачею права власності на даний вексель, то під таку передачу векселя перевіряються бухгалтерські проводки.

Аудитору необхідно визначити розмір дисконтів (збитків) від проведення операції врахування векселів, а також перевірити, чи не врахувало дане підприємство збитки від такої операції в складі собівартості продукції чи валових витратах підприємства.

Інвентаризація векселів закінчується виявленням недостач та залишків векселів.

З метою упередження здійснення господарських операцій за участю фіктивних (недійсних) векселів і таким чином упередження зловживань в економічній сфері, в обов'язковому порядку здійснюється перевірка правильності випуску (емітування) векселів.

Аудитору необхідно перевірити правильність емітування підприємством кожного векселя, а також організувати зустрічні перевірки у підприємств, які отримали такі векселі. Перед початком перевірки правильності емітування векселів, аудитор повинен з'ясувати, на яких бланках виписано вексель, та встановити відповідність кількості придбаних підприємством бланків та кількості виданих векселів.

Бланки векселів можуть бути виготовлені лише спеціалізованими дільницями на поліграфічних підприємствах, які мають необхідне обладнання, технологію, матеріали, рівень кваліфікації фахівців, умови обліку, зберігання та транспортування матеріалів, напівфабрикатів та готової продукції. Тому аудитору слід встановити, чи є у суб'єктів підприємницької діяльності, які виготовляють чи ввозять бланки векселів, відповідна ліцензія Міністерства фінансів України. Самостійне виготовлення бланків векселів підприємствами та банками забороняється.

Підприємства мають купувати вексельні бланки в комерційних банках України. При цьому аудитор має перевірити, щоб покупці, крім вартості бланку, в обов'язковому порядку сплатили державне мито за кожен вексельний бланк у розмірі 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Нумерацію бланків векселів здійснюють регіональні управління НБУ, які отримують їх від Національного банку та передають комерційним банкам для подальшого продажу.

З метою недопущення випуску фіктивних векселів, аудитору необхідно звірити реєстраційні номери викуплених вексельних бланків з даними їх реєстрації в журналі банківської установи, в якої викуплено ці бланки.

Після здійснення такої перевірки, аудитор обчислює, скільки вексельних бланків списано як пошкоджених, скільки використано під випуск векселів, та чи відповідає різниця тій кількості бланків, які обліковуються на позабалансовому рахунку. Наступним етапом аудиту вексельного обігу є перевірка наявності відповідних ліцензій у суб'єктів підприємницької діяльності, які професійно займаються купівлею-продажем векселів. Причому використовувати векселі у господарському обігу можуть тільки юридичні особи (за винятком векселів Національного банку та комерційних банків України).

Професійною діяльністю на ринку цінних паперів для юридичних осіб слід вважати придбання ними внаслідок цивільно-правових угод векселів та наступне відчуження їх протягом