Організація і методика аудиту поточних зобов’язань

Метою перевірки вексельних розрахунків за комерційними векселями є перевірка їхньої «товарної природи».

Головний метод щодо здійснення таких перевірок – це організація зустрічних перевірок на підприємствах-емітентах, які під емітований вексель отримали товари (послуги).

Суть таких перевірок зводиться до виявлення фактів, коли вексель емітовано:

- під неіснуючу товарну заборгованість;

- під передоплату (в грошовій формі) ;

- за надані товари (послуги) не в повному обсязі.

Відповідно до Закону «Про обіг векселів в Україні» [8] векселі можуть емітуватися лише за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України.

Векселі, які не мають «товарної природи», вважаються не дійсними. Стосовно таких векселів аудитор має скласти окремий список та взяти пояснення керівників підприємства, чому такі векселі оприбутковані на підприємстві.

Відносно векселів, які не мають «товарної природи» (недійсні), послідовно проводиться дослідження кожної окремої господарської операції. У разі виявлення, що вексель емітовано під неіснуючу товарну заборгованість чи передоплату, в грошовій формі чи на суму значно більшу, ніж існуюча заборгованість, та зроблені відповідно неправомірні записи, ставиться питання про вилучення з обігу фіктивних векселів та визнання здійснених господарських операцій за участю таких векселів не дійсними.

Визначення недійсності векселя при повному дотриманні його форми, а також відповідної господарської операції, оформленої як угоди, регламентованої нормами цивільного права, можливе лише в судовому порядку.

Поряд з векселями, отриманими від підприємств за відвантажені товари, надані послуги, в касі підприємства можуть зберігатися векселі, які придбані за плату аудитору. Необхідно перевірити правильність обліку таких векселів на підприємстві по кожному випадку їх придбання.

Придбання векселів за плату здійснюється на підставі договору купівлі-продажу. Аудитор повинен перевірити, за які кошти придбано вексель. Якщо вексель придбано за гроші, то аудитор визначає суму дисконту, і навпаки, якщо вексель відсотковий, то суму сплачених процентів тощо. Необхідно перевірити, чи не віднесені витрати на придбання цінних паперів до складу собівартості.

Оскільки податковий облік операцій з торгівлі цінними паперами (з податку на прибуток), в т. ч. векселів, відокремлено, то аудитор має перевірити правильність відображення витрат, пов'язаних з придбанням таких векселів, у податковому обліку.

Під час проведення перевірок аудитору також необхідно провести аналіз техніко-економічного стану підприємств та впливу вексельних розрахунків на стан фінансово-господарської діяльності.

 

 

Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді грошових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами.

Надходження внесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» в кореспонденції з дебетом рахунків основних засобів, грошових коштів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей.

Використовуючи інформацію актів прийманяття-передачі основних засобів, документів, що відображають надходження нематеріальних активів, і дебетові обороти за рахунками 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи» визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів з'ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли.

Кожний внесок підтверджується документами, де обов'язково роблять посилання на формування статутного капіталу.

Особливу увагу слід приділяти технічній стороні реєстрації нематеріальних активів, внесених учасниками (засновниками) у статутний капітал. Це майнові права на винаходи, на користування землею, природними ресурсами, ліцензії на визначені види діяльності, плата за користування брокерським місцем, торговими знаками, марками. В обліку нематеріальні активи оцінюються за договірними цінами. При цьому складають акт, що фіксує факт надходження на підприємство нематеріальних активів.

Наступний етап аудиту – перевірка своєчасності внесків у статутний капітал засновниками підприємства.

Моментом фактичного надходження внесків у статутний капітал є:

- для грошей – дата зарахування їх на рахунок у банку чи внесення у касу підприємства;

- для основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів – дата складання акта приймання-передання основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів або інших документів, що підтверджують надходження вказаних об'єктів на підприємство.

Повноту внесків засновників у статутний капітал підприємства перевіряють шляхом зіставлення його розміру, що зафіксований в установчих документах і числиться на рахунку 40 «Статутний капітал», із величиною заборгованості за рахунком 67 «Розрахунки з учасниками» і встановленими строками її погашення.

Одним із важливих завдань аудиту є перевірка дотримання принципу стабільності величини статутного капіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами.

Керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», аудитор перевіряє правильність розподілу прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо. Так, у статтях розділу