Організація і методика аудиту поточних зобов’язань

Перелік джерел отримання інформації, які керівник перевірки у плановому порядку рекомендує проаналізувати виконавцю, ніколи не буває вичерпним, поза залежності від того, про аудит якої ділянки йде мова. В процесі виконання завдання виконавець сам коригує свої дії [21, с. 347].

При аудиті короткотермінових кредитів використовуються наступні аудиторські процедури:

- перевірка записів та документів – ця аудиторська процедура актуальна у всіх аспектах: і стосовно до документів, на підстав яких кредитні операції здійснювались, і стосовно до записів в облікових регістрах підприємства;

- запит – аудитор запитує у суб’єкта, що перевіряється, інформацію про стан взаєморозрахунків та про проведення кредитних операцій;

- підтвердження – здійснюється за участю третіх осіб, наприклад, шляхом отримання підтверджуючих чи спростовуючих даних;

- перерахунок – аудитор не обов’язково суцільним методом, але все ж таки проводить перерахунок відсотків по кредитним операціям;

- повторне виконання – застосовується, наприклад коли необхідно переконатись, що комп’ютерна програма працює безпомилково, всі необхідні розрахунки виконуються правильно, в програмі виключена помилка та розраховані за допомогою комп’ютера дані потенційно не є джерелом можливих викривлень у фінансовій звітності;

- аналітичні процедури – є невід’ємною частиною виконання завдання, до них відносяться такі запитання: чи дійсно використання кредитних коштів по визначеним цілям доцільно; чи раціонально використовуються кредитні кошти; чи є умови кредитування типовими, чи не є в них завищених ставок; чи не створює використання кредитних коштів загрозу фінансовій незалежності та фінансовій стійкості підприємства; чи не створюється загроза безперервності діяльності суб’єкта господарювання.

Аудитор перевіряє правильність відомостей про забезпечення виданих позик, наявність власних оборотних коштів у товарних запасах, повноту використання позик на тимчасові потреби, під нормативні запаси матеріальних цінностей [26, с. 201].

Стосовно до кредитних операцій завжди дуже важливо не тільки зафіксувати фактичний стан справ. Адже однією з найважливіших задач аудиту є аналіз на непереривність діяльності підприємства. Точніше, у відповідності вимогам МСА 570 [16] як одне з основних припущень аудитора при проведенні аудиту фінансової звітності використовується припущення про те, що діяльність підприємства не тільки була здійснена у періоді, що перевіряється, але й буде продовжуватись в подальшому. Це дуже важливий момент, хоча у поле зору від попадає рідше інших положень МСА [16]. Адже користувачі фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком, який не містить застереження про можливість припинення діяльності суб’єкта господарювання, фактично будуть введені в оману і цією фінансовою звітністю, і виконаною роботою аудитора.

 

 

Загальна мета проведення аудиту кредиторської заборгованості полягає в тому, щоб аудитор висловив своє незалежне професійне судження відносно правильності відображення в фінансовій звітності підприємства інформації про операції з кредиторами суб’єкта господарювання, що перевіряється. Особливу увагу для аудитора будуть привертати при перевірці даної ділянки не тільки здійснені операції та їх результати (обороти, доходи, витрати), а й відображені у фінансовій звітності залишки за рахунками, як підтвердження стану взаєморозрахунків.

На етапі передаудиту основною метою аудитора є:

- ознайомитись з організацією роботи з контрагентами на підприємстві, що перевіряється. Необхідно зрозуміти: яким чином санкціонуються операції з партнерами, хто приймає управлінські рішення, як контролюється їх виконання, як обліковою політикою підприємства передбачено відображати операції з кредиторами за допомогою робочого плану рахунків тощо;

- вияснити розподіл обов’язків між робітниками бухгалтерії з питань обліку операцій з кредиторами для полегшення планування аудиту;

- провівши оцінку функціонування системи внутрішнього контролю у суб’єкта господарювання, що перевіряється, істотність здійснюваних операцій з кредиторами у фінансовій звітності, визначитись з колом третіх осіб, від яких необхідно отримати підтвердження стану взаєморозрахунків по кредиторській заборгованості.

Як правило, по завершенні проведення передаудиту, аудитор робить наступне:

- надає суб’єкту господарювання перелік партнерів, по яких суб’єкту господарювання необхідно отримати підтвердження;

- проводить відбір контрагентів, яким від свого імені також у межах завдання, що виконується, направляються запити для підтвердження стану взаєморозрахунків з підприємством, що перевіряється.

На етапі проведення інвентаризації основна мета для ділянки аудиту кредиторської заборгованості може бути наступна:

- нагляд за проведенням інвентаризації стану взаєморозрахунків з контрагентами та порядком відображення її результатів в облікових регістрах підприємства;

- визначення комплексу аналітичних процедур, які аудитор буде виконувати, отримавши від контрагентів підтвердження, як надіслані на адресу суб’єкту господарювання, та і надіслані на адресу аудиторської фірми;

- прогнозування обсягу аудиторських процедур по суті при підтвердженні залишків кредиторської заборгованості з партнерами.

На етапі проведення аудиту загальною метою даної ділянки є висловлення думки відносно того:

- яким чином стан взаєморозрахунків з контрагентами здійснює вплив на фінансову звітність, що підтверджується;

- наскільки фактично відображена в облікових регістрах та фінансовій звітності інформація про кредиторську заборгованість відповідає нормам діючого законодавства в питаннях правомірності її відображення, в питання відповідності оцінки тощо.

При необхідності аудитору необхідно надати рекомендації суб’єкту господарювання відносно внесення можливих коригувань в облікові регістри та фінансову звітність відносно операцій, пов’язаних з кредиторською заборгованістю [21, с. 374].

В ході аудиту кредиторської заборгованості аудитору необхідно перевірити:

- наявність в обліку підприємства даних про операції з кредиторами. Аудитору