Організаційно-правові засади діяльності державної виконавчої служби в Україні

рішення [51, с. 253].

Оригінальним є виконавче провадження в такій країні, як Швеція. Сутність цієї оригінальності полягає в тому, що це одна із небагатьох країн, яка має Виконавчий кодекс.

Згідно з чинним законодавством Швеції підстави про виконання рішення можуть міститись у: а) судовому рішенні, наказі або постанові; б) урегульованій мировій угоді, затвердженість судом; в) ухваленому наказі про сумарне стягнення; г) рішенні, винесеному адміністративним органом, та інших документах, а саме рішення виконується за заявою зацікавленої сторони – стягувача.

Заява про здійснення примусового виконання рішення подається у письмовій або усній формі. Органом виконання рішення є суд, на території якого мешкає боржник. У спорах стосовно нерухомості виконання рішення здійснює суд, на території якого перебуває це майно.

Виконавчий кодекс Швеції розподіляє справи з примусового виконання рішень публічного та приватного характеру. Справи приватного характеру – це в першу справи про стягнення штрафів, податків, мита тощо [52, с. 253-254].

Показово, що регламентація виконавчого провадження в різних державах світу відрізняється ступенем контролю суддів за діяльністю судових виконавців. Як показує практика, такий контроль є більш жорстким у Європі та в країнах, які мають континентальну систему права. Утім, в Україні одним з головних принципів виконавчого провадження є процесуальна незалежність державних виконавців від судової гілки влади, це є запорукою об’єктивного та неупередженого виконання рішення судів та рішень інших несудових органів [53, с. 240].

Підсумовуючи, слід зазначити, що в різних державах використовуються різні організаційно-правові форми служби примусового виконання рішень судів та рішень інших несудових органів:

- ця служба може бути спеціалізованою державною інституцією;

- вона може здійснюватись як приватна діяльність під контролем і наглядом державних інституцій;

- вона може бути напівдержавою і напівприватною, тобто комбінованою.

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ І ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

2.1 Правові підстави здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою України

Підставами для здійснення діяльності щодо примусового виконання державною виконавчою службою України індивідуально-нормативних актів є: рішення, ухвали, постанови та вироки судів у частині відшкодування майнової шкоди, завданої особі вчиненим проти неї правопорушенням, та рішення інших несудових органів, прийняті згідно із встановленою законом компетенцією і з дотриманням встановленої законодавством процедури. Перелік таких підстав передбачено у статті 3 Закону України „Про виконавче провадження”, ними згідно з цим нормативно-правовим актом є такі.

Рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, які набрали законної сили чи за якими судом допущене негайне виконання, які є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій всіх форм власності та фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і за межами її території. Відповідно до чинного законодавства рішення суду набирає законної сили після закінчення строку, відведеного для подання касаційної скарги. Якщо зацікавлена особа подала касаційну скаргу або було внесено касаційне подання прокурора на прийняте судом рішення, таке рішення набуває законної сили після розгляду справи судом касаційної інстанції. Таким чином, набувають законної сили також ухвали суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку окремо від рішення суду. Рішення Верховного Суду України, ухвали суду касаційної інстанції та ухвали і постанови судів наглядової інстанції набирають законної сили негайно після проголошення.

У ряді судових справ, конституційних (виборчих) і адміністративно-правових відносин: за скаргами на неправильності в списках виборців та в списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; за скаргами на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії з виборів депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад і заявами про скасування рішення виборчої комісії; за скаргами на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної та виборчої комісії з виборів Президента України та заявами про скасування реєстрації кандидата у Президенти України; за скаргами, заявами на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій з виборів кандидата в народні депутати; за скаргами на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії; за скаргами на дії органів і посадових осіб у зв’язку із накладенням адміністративних стягнень, рішення також набирають законної сили негайно після їх проголошення судом.

У деяких категоріях судових справ до набрання їх рішеннями законної сили суд зобов’язаний, а в деяких випадках має право допустити негайне виконання прийнятих рішень. Відповідно до законодавства про виконавче провадження обов’язковому негайному виконанню підлягають рішення: а) про стягнення аліментів, про виплату заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення всієї суми боргу за цими платежами, якщо рішенням передбачено їх негайне стягнення; б) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника; в) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачене законом і про що зазначено у виконавчому документі, а саме: 1) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала; 2) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, у межах суми стягнення за один місяць; 3) розкриття банком