Основи охорони праці

Встановлені наступні методи визначення шумових характеристик машин:

•Метод вільного звукового поля – застосовується в заглушених камерах, в приміщеннях з великим поглинанням звуку чи у відкритому просторі;

•Метод відбитого звукового поля – використовується в ревербераційних камерах чи гучних приміщеннях;

•Метод зразкового джерела шуму – застосовується у звичайних приміщеннях, цехах та ревербераційних камерах;

•Метод вимірювання шумових характеристик на віддалі 1 м від зовнішнього контуру машини – використовується у заглушених камерах, приміщеннях з великим звукопоглинанням, у відкритому просторі.

 

 

Рис. 5.3. Вимірювання шумових характеристик машин в заглушених камерах: 1 – машина; 2 – точки проміру; 3 – підвісна звукопоглинаюча підлога; 4 – звукопоглинаюче покриття; 5 – вимірювальна поверхня S

 

Найточнішими методами є перші два, а основним методом є перший.

 

Метод 1. Вільне звукове поле характерне тим, що на досить великій віддалі R від джерела, більшій за довжину звукової хвилі  та розмір джерела, звукові хвилі розповсюджуються так, що інтенсивність звуку зменшується пропорційно до квадрату віддалі від джерела:

 .

Для створення умов вільного звукового поля, якщо немає можливості проводити виміри у відкритому просторі, будують спеціальні заглушені камери, які дозволяють проводити виміри незалежно від зовнішніх умов.

Заглушена камера – це приміщення, з стінами, які повністю поглинають звук.

Рівень звукової потужності джерела   (дБ), який ми бажаємо визначити, визначають за результатом вимірювання середнього рівня звукового тиску   на вимірній поверхні   (м2) (див. рис. 5.3), за яку за звичай приймається площа напівсфери, тобто   тоді 

                    ,                                    (5.15)

де  =1 м2. За даними вимірювання рівнів звукового тиску в точках проміру, будують також графіки показника напрямленості ПН для середньогеометричних частот кожного з октавних діапазонів.

 

Метод 2. У тих випадках, коли не вимагається знання характеристик спрямованості випромінювання шуму, шумові характеристики визначають у відбитому звуковому полі. Таке поле характеризується постійним рівнем звукового тиску в різних точках приміщення, в якості яких за звичай використовують ревебраційні камери чи звичайні гучні приміщення.

 

Ревебраційна камера являє собою приміщення об’ємом 60 – 100 м3 з непаралельними внутрішніми стінами (рис. 5.4), поверхня яких добре відбиває звук (коефіцієнт звукопоглинання   не перевищує 0,05).

 

Рис. 5.4. Вимірювання шумових характеристик машин в ревербераційній камері: 1 – джерело

 

Рівень звукової потужності джерела (дБ)

                ,                               (5.16)

де   – середній рівень звукового тиску в камері;   – еквівалентна площа поглинання камери в м2, яка визначається експериментально за вимірюваннями часу реверберації   приміщення (Час реверберації   – час, на протязі якого рівень звукового тиску в приміщенні зменшується на 60 дБ після припинення дії джерела шуму), та дорівнює  , ( – об’єм приміщення, м3);  =1 м2.

 

Метод 3. При цьому методі рівень звукової потужності машини визначається шляхом порівнювання шуму машини з шумом зразкового джерела, рівень звукової потужності якого   відомий. Вимірявши середні рівні звукового тиску машини   та зразкового джерела   в одних і тих же точках проміру, шумовий рівень звукової потужності (дБ) потім обчислюється згідно формули:

                .                                     (5.17)

 

Рис. 5.5. Вимірювання шумових характеристик машин в звичайних приміщеннях на віддалі 1 м від машини: 1 – машина; 2 – точки проміру

 

Метод 4. Даний метод є приблизним. Його застосовують переважно для визначення рівня звукової потужності великих машин (рис. 5.5). Рівень звукової потужності (дБ) обчислюється згідно з формулою

                         ,                                (5.18)

де   – середній рівень звукового тиску на вимірювальній поверхні  ; S1=1 м2,  =(1/2 довжини машини + 1 м);  =(1/2 ширини машини + 1 м;  =(висота машини + 1 м).

 

5.3. Вплив шуму на організм людини

      Ступінь дії шуму на людину визначається його інтенсивністю, тривалістю та частотою звучання. Найнеприємніші шуми у яких частота  >400 Гц.

Від дії шумів люди можуть отримувати фізичні та психічні травми. Внаслідок неперервного впливу на слух людей інтенсивного шуму може виникнути професійна глухота або різка втрата. Шум руйнує нервову систему; наслідкові явища впливу шуму на людину володіють властивістю кумуляції: накопичуючись в організмі, він все більше та сильніше пригнічує нервову систему. Шум – причина передчасного стомлення, послаблення уваги та пам’яті, крім того шуми приводять до погіршення зору, аритмії серця, зміни швидкості дихання. Ступінь шкідливості шуму залежить від того, на скільки він відрізняється від звичного шуму. В нічий час шум 30 – 40