Основи охорони праці

                                 .           (5.27)

Для розрахунку звукоізоляції R запропоновані емпіричні формули. Звукоізолююча властивість (дБ) cуцільної та однорідної перегородки визначається згідно формули:

              ,                                 (5.28)

де   – маса 1 м2 перегородки, кг;   – частота, Гц.

В якості прикладу розглянемо задачу.

    У машинному залі працює двигун з рівнем шуму  =120 дБ, в другому сусідньому залі – двигун з  =110 дБ. Визначити рівень шуму в сусідньому з другим залом приміщенні конструкторського бюро та порівняти з граничними рівнями шуму при частотах 50 та 6000 Гц. Стіни будови цегляні товщиною в І-ому залі 25 см, а в ІІ-ому – 50 см. Питома вага цегли  = 1600 кг/м3.

 

 

1) Визначаємо зменшення шуму від двигуна першого залу в другому залі  , де  . Отже   кг/м2,   Гц. Тоді 

  дБ.

2) Тоді шум, який пройшов з першого залу в другий буде                           дБ.

3) Тепер знайдемо сумарний шум в другому залі  , де   знайдемо з таблиці задачі 5.1. (стор. 176) за різницею   дБ:   дБ, тоді                   дБ.

4) Визначимо зменшення цього сумарного шуму другою стінкою   дБ.

5) Тоді рівень інтенсивності шуму в приміщенні конструкторського бюро при   Гц буде:   дБ.

6) Він значно перевищує гранично допустимий рівень шуму в КБ, який згідно ГС–45 повинен бути < 71 дБ. Тобто необхідно вжити якісь додаткові заходи по його зменшенню, наприклад, звукоізолювати самі джерела шуму (двигуни), встановити на стіни додаткові звукопоглинаючі екрани і т. ін.

Для вимірювання звуку (шуму) використовуються шумоміри. Принцип дії яких наступний: повздовжні коливання повітря під дією звуку призводять до коливання мембрани, коливання якої перетворюються у електричні коливання, останні підсилюються та пропускаються через смугові фільтри, смуга пропускання яких відповідає звуковим октавним смугам, випрямлений сигнал подається на індикатор (стрілочний прилад). Приклади шумомірів Ш–63, Ш–70, ІШВ (індикатор шуму та вібрації).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. ВІБРАЦІЯ, ЇЇ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ, МЕТОДИ ЗАХИСТУ

 

6.1. Вібрація

Вібрація – це коливання тіл з частотами від десятих часток Гц до сотень Гц (0,1-4 000 Гц). Джерелами вібрації здебільшого є динамічно неврівноважені механізми.

Ступінь шкідливої дії вібрації визначається величинами коливальних швидкостей та коливальних прискорень. При малих амплітудах (до 2∙10-5 м) та частотах більше 15 Гц головну роль при дії вібрації на людину відіграє коливальна швидкість, тобто максимальна із значень швидкостей точки, яка коливається,  , де   – амплітуда коливання. При малих амплітудах та малих частотах більш суттєвим є коливальне прискорення, тобто максимальне із значень прискорення точки, яка коливається,  . При значних амплітудах (>2∙10-5 м) суттєве значення при дії вібрації на людину відіграє як коливальне прискорення, так і коливальна швидкість.

У практиці вібродосліджень, аналогічно як і в акустиці, весь діапазон частот розбивають на октавні діапазони, середньо геометричні частоти яких стандартизовані і складають: 1, 2, 4, 8, 16, 32, 63, 125, 250, 500, 1000, 2000 Гц ( , де,   – нижня,   – верхня границя частот октавного діапазону, причому  ).

Враховуючи, що абсолютні значення параметрів, які характеризують вібрацію змінюються в широких межах, в практиці дослідження вібрацій також використовують поняття рівня параметра вібрації (логарифм відношення абсолютної величини параметра до його порогового значення), який вимірюється в дБ.

Рівень коливальної швидкості в дБ визначається виразом

                                        ,                        (6.1)

де   м/с – порогове значення коливальної швидкості, встановлене міжнародною угодою.   – діюче (середньоквадратичне) значення віброшвидкості, яке дорівнює середньоквадратичному миттєвих значень коливальних швидкостей   за час усереднення  :

                                            ,                                (6.2)

  вибирають з урахуванням характеру зміни віброшвидкості в часі.

 

Спектри рівнів коливальної швидкості є основними характеристиками вібрації. 

Розрізняють загальну та локальну (місцеву) вібрації. Загальна – викликає струс всього організму, локальна – втягує в коливальні рухи окремі частини тіла.

 

Загальна вібрація з частотою менше 0,7 Гц (так звана качка) викликає неприємні відчуття, але до віброхвороби не призводить а призводить лише до так званої морської хвороби (після припинення дії качки симптоми морської хвороби зникають).

Різні внутрішні органи людини можна