Основи землевпорядного проектування

Сіножатязміни відрізняються від пасовищезмін тим, що скошування трави на них, як правило, проводиться не в різні строки по рокам на одних і тих же ділянках, а в різні періоди на всьому масиві, однакових по терміну відростання трави. При цьому досягається краща якість травостою і сіна.

Сіножатязміна включає чергування по рокам строків початку збирання трав, скошування трав зі стравленням отави, здійснення заходів догляду (внесення добрив, підсів насіння, знищення буряну та інше).

 Устрій території сіножать включає: розміщення масивів сіножатязмін і закріплення їх за бригадами; розміщення полів сіножатязмін, доріг, польових станів і водних джерел.

Схема сіножатязміни повинна враховувати тип сіножаттю, грунтово-кліматичні умови ділянки, а також організаційно-господарські вимоги, зокрема зацікавленість господарства в отриманні корму високої якості – сіна, сінажу, зеленої маси. Звичайно сіножатязміни проектуються 4-6 річної ротації. Наприклад, для суходільних луків з одно укісним використанням рекомендують чергування строків скошування по рокам: 1) колосіння, 2) початок цвітіння, 3) осіменіння, 4) повне цвітіння.   

Розміщення полів сіножатязміни. Основними характеристиками полів які мають виробниче значення, являються їх кількість в межах однієї сіножатязміни, розмір, однорідність, конфігурація та компактність. По цим характеристикам вони повинні відповідати вимогам раціональної організації робіт, виконання всіх технологічних процесів по збору і догляду з найменшими витратами.

По розміру поля повинні бути достатньо великими, що сприяє виконанню робіт на сіножатях з меншими витратами, рівновеликими по площі. 

Важливо, щоб поля сіножатязміни були однорідними по характеру травостою, ґрунтовим та іншим умовам. Які впливають на строки проведення заходів догляду. Раціональна форма поля – квадрат або прямокутник з розмірами сторін, зручними для виконання механізованих робіт. 

Розміщення шляхів. Шляхи проектують з таким розрахунком щоб забезпечувався зручний під’їзд транспортних засобів і техніки до кожного масиву сіножатязміни. Ширину шляхів приймають рівною 3-4 м.

Розміщення польових станів і водних джерел. При великому віддаленні сіножать від господарських центрів доцільно розміщення польового стану. Їх роблять тимчасовими, які обладнані вагончиками для житла і зберігання інвентарю. У випадках коли окремі поля сіножатязміни використовуються для випасання худоби, польовий стан можливо використовувати як літній табір.

9.Впорядкування території багаторічних плодових насаджень

9.1. Задачі і зміст устрою території багаторічних насаджень.

Задача устрою території багаторічних плодових насаджень - створення умов, сприяючих їх росту і розвитку, високоефективному використанню техніки, трудових  ресурсів для отримання максимальної кількості продукції саду і винограднику при найменших витратах праці і коштів.

Устрій території багаторічних насаджень складається з організації території садів, виноградників, ягідників.

Устрій території багаторічних плодових насаджень включає:

-розміщення порід і сортів;

-кварталів і бригадних ділянок; 

-підсобних господарських центрів;

-захисних лісосмуг;

-шляхової мережі;

-водних джерел, зрошувальної сітки, 

-плодово-ягідних і виноградних розплідників.

9.2. Устрій території садів.

Розміщення порід і сортів.

При устрої території саду виходять із необхідного порідного і сортового складу насаджень, який має виключно важливе значення для ведення галузі. Від цього залежить час початку плодоношення, продовження експлуатаційного періоду, об’єм витрат праці – загальний і по періодам, вихід товарної продукції, в цілому ефективність галузі.

В садах, розміщених поблизу населених пунктів і промислових центрів, консервних заводів, під ягідні культури, як правило, відводять 10-15%, під кісточкові 20-25%, а під насіневі – 60-70%. В інших господарствах ягідники можуть займати мінімальну площу, не більше 5%, а насіневі -80% і більше.

Важливе значення має рівномірне використання робочої сили на протязі року. Одно-двохпорідні сади не забезпечують дотримання цієї вимоги. В насіннєвому саді загальний об’єм робіт приходиться на кінець літа та осені, в кісточковому – на початок і кінець літа, на плантаціях земляники – на червень, смородини та малини – на липень, крижовник – на  червень, липень і так далі. Досягти рівномірності витрат праці по місяцям року можливо тільки при правильному співвідношенні площ плодових та ягідних культур, їх порід і сортів.

Вибір ділянки проводиться на основі детальної оцінки і глибокого аналізу природноекономічних умов для кожної культури. Помилки допущені при виборі ділянок під багаторічні насадження, проявляються через декілька років і виправити їх неможливо.

При виборі ділянок під сад, ягідник і виноградник необхідно враховувати морфологічні і біологічні особливості порід і сортів, їх вимоги до рельєфу місцевості, ґрунтів, зволоженню, глибині залягання ґрунтових вод, захищеність ділянки від шкідливих вітрів та ін. Саме  істотне значення має рельєф.

В північних районах України (полісся), кращими по рельєфу ділянки для садів являються південні, південно-західні, південно-східні пологі схили підвищень, добре прогріті і захищені від вітрів.

В лісостепових і степових районах країни під сади слід відводити перш за все середні і нижні частини пологих схилів, південно-західної і північно-західної експозиції, в південних районах – ділянки північних, північно-західних і західних схилів захищених від жарких сонячних вітрів. Західні схили більш придатні чим східні.

Для плодових культур більш придатні пологі схили до 5°. Насіневі сади добре ростуть на терасованих схилах до 8 - 10°. Більш круті схили використовують під кісточкові культури і виноградники.

Під ягідники, чагарники і полуницю краще відводити рівнинні ділянки або схили до 5°.

Глибина залягання ґрунтових вод для ягідників повинна бути не менше