Основи землевпорядного проектування

При виборі ділянки під плодово-ягідні насадження і виноградник необхідно враховувати також організаційно-господарські вимоги: відводити ділянки по можливості суцільним масивом і поблизу населених пунктів.

Першим питанням при устрою території саду вирішують питання по розміщенню порід і сортів плодових культур, так як останні відрізняються поміж собою по терміну дозрівання продукції і проведення догляду за насадженнями, а також по відношенню до ґрунтів, рельєфу і іншим особливостям місцевості. Так яблуня, груша і слива дуже вибаглива до ґрунтів. Яблуня і слива - вологолюбні культури, морозостійкі, їх можна розміщувати на низинних частинах схилу, груша більш засухостійка але не морозостійка її слід розміщувати в середніх частинах пологих схилів, в більш захищених місцях. Персик погано переносить зимові морози і весняні приморозки, тому його висаджують в середніх частинах схилу на південно-західні експозиції. Черешню і вишню можна розміщувати на середніх і верхніх частинах схилу.

Щоб отримати великі врожаї, більшість сортів плодових насаджень необхідно опилити пилком інших сортів. Для нього опилювані   і опилюючи сорти розміщують смугами 6-8 рядів основного сорту і 2-3 ряду сорту - опилювача . Також для опилення дерев в саду бажано розмістити пасіки з розрахунку дві бджолосім'ї на 1 га саду.

При розміщенні рядів плодових дерев виходять із необхідної площі живлення і гарного освітлення, враховують вимоги правильного розміщення зрошувальної мережі і ефективного використання техніки. Як правило , ряди дерев розташовують з півночі на південь, щоб забезпечити краще освітлення сонцем.  

В практиці садівництва було прийнято висаджування дерев прямокутним, квадратним і шаховим способом, надаючи деревам, оптимальну площу споживання, достатнє освітлення, захищення від вітрів, створення зручностей для механізованих робіт. 

Розміщення порід, сортів і рядів дерев – важливий елемент устрою території садів. Але задача може бути вирішена лише в процесі робочого проектування в межах кварталів.

Розміщення кварталів і бригадних ділянок.

Одним з основних елементів устрою території промислового саду – організація мережі кварталів, основних територіально-виробничих одиниць.

Кварталами називають ділянки саду встановленої площі, обмежені шляхами або захисними лісосмугами і зайняті насадженнями декількох взаємоопиляючих сортів однієї породи дерев.

В кварталі., звичайно, розміщують сорти однорідні по часу достигання і тривалості життєвого періоду. Кількість кварталів, їх площа залежить від загальної площі саду.

Квартали проектують у вигляді прямокутників довжиною 400-700 м і шириною 200-400 м за винятком тих випадків, коли їх межі співпадають з ломаними. Загальне розміщення кварталів і їх сторони намічають паралельно прийнятому розміщенню рядів дерев (північ-південь).

Для запобігання ерозії ґрунтів на схилах 1,5-2° орієнтація довгих сторін кварталу – повздовж горизонталей: 3-5° - ряди необхідно розмішувати контурно; на схилах 8° - викопується терасування.

В великих промислових садах квартали розбивають на клітки по 2-3 га розміщуючи поперек рядів, шириною 150-200м.

Квартали саду закріплюють за постійними садівничими бригадами. Розмір бригадної ділянки залежить від складу бригади (на практиці бригада складається з 40-50 чоловік). В інтенсивних садах на одного постійного мастера-садівника припадає до 4 га плодоносного саду. В зв’язку з цим бригадні ділянки рекомендується доводити до 160-180 га.

Якщо бригадні ділянки віддалені від господарського центру більше ніж на 1-1,5 км, проектують підсобні центри – бригадні стани. В них розміщують їдальню, кімнату відпочинку, сараї і навіси для зберігання, пакування і сортирування плодів, господарсько складські приміщення, плодово-ягідні погрузочні і разгрузочні  майданчики. Приблизний розмір ділянки під бригадний стан 0,75-1,5 га. 

Розміщення захисних лісосмуг.

В садах промислового типу захисні лісові насадження – невід’ємний компонент системи заходів по підвищенню продуктивності багаторічних насаджень, збереженню і покращенню земельних угідь. Їх розміщують смугами навколо саду і усередині його, по сторонам кварталів. Захисні лісові насадження по різному впливають на мікроклімат саду: послаблюють дію вітрів, перешкоджають здуванню снігу,  створюють кращі умови для росту і плодоношення плодових дерев, захищають плоди під час дозрівання  від сильних вітрів.

Для захисту саду від шкідливих вітрів і створення мікроклімату на території саду застосовують продувні і ажурні лісосмуги: вони мають просвіти в нижній частині або по всій висоті посадок.  По зовнішнім межам закладають  садозахисні опушки  шириною 6-10 м але не більше 15 м . вони складаються з 3-5 рядів. Міжряддя із розрахунку вільного проходу трактору встановлюють  в 2,5-3 м, а в ряду 1,5-2 м. усередині садових насаджень, по межам кварталів,  закладають більш вужчі лісосмуги – вітроломні смуги, шириною 3-4 м. Звичайно такі смуги проектують в один два ряди, а дороги з двох сторін – шириною до 5 м. (малюнок 3.6.)

В місцях перетину повздовжніх і поперечних лісосмуг передбачають розриви шириною 8-10 м для вільного проїзду машин і агрегатів з кварталу в квартал, а також для посилення циркуляції повітря в безвітряні дні. 

Для садозахисних смуг дуже важливо обрати породу. Вони повинні бути морозостійкі, швидко рости, довго віковими і придатними для використання в господарських цілях. По швидкості росту більш всього рекомендують тополь. 

Розміщення шляхової мережі.

По своєму призначенню садові шляхи поділяють на: магістральні, які з’єднують основні масиви саду з підсобним господарським центром, населеними пунктами, пунктами збору продукції, шляхами загального користування, залізничними станціями