Основи землевпорядного проектування

Біологічна рекультивація включає заходи з відновлення продуктивності земель, які здійснюються після технічної рекультивації. Біологічна рекультивація включає комплекс агротехнічних та інших заходів з відновлення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності сільськогосподарських і лісових угідь, освоєння водоймищ, відтворення флори і фауни, а також усунення негативних дій порушених земель на навколишнє середовище.

Технічну рекультивацію виконують гірничі підприємства, організації, які ведуть будівництво, вишукувальні та інші роботи, пов'язані з порушенням ґрунтового покриву, а біологічну - проводять землекористувачі, яким передають (повертають) землю з виконаною технічною рекультивацією.

Згідно з цільовим використанням порушених земель в рекультивації розрізняють такі напрями: сільськогосподарський, лісогосподарський, рибогосподарський, водогосподарський, рекреаційний, санітарно-гігієнічний і будівельний. Сільськогосподарський напрям рекультивації передбачає створення на порушених землях сільськогосподарських угідь; лісогосподарський - лісонасадження різного типу; рибогосподарський - рибні ставки в пониженнях техногенного рельєфу; водогосподарський - водоймища багатоцільового водовикористання; рекреаційний - об'єктів відпочинку, санітарно-гігієнічний - консервацію порушених земель, які здійснюють негативний вплив на навколишнє середовище; будівельний - приведення порушених земель в стан, придатний для промислового і цивільного будівництва.

У першу чергу підлягають рекультивації ділянки порушених земель, які здійснюють активний несприятливий вплив на навколишнє середовище.

Землювання малопродуктивних угідь — це комплекс робіт по зняттю, транспортуванню і нанесенню родючого шару ґрунту і потенційно родючих порід на малопродуктивні угіддя з метою їх покращення.

2.2.   Класифікація порушених земель і вибір напрямів їх рекультивації

Оскільки в структурі затрат на рекультивацію найбільшу питому вагу займають земляні роботи, то при визначенні напряму рекультивації необхідно встановити, до якої групи порушених земель по техногенному рельєфу відносяться відновлювальні площі.

Порушені землі бувають при:

відкритих гірничих роботах;

переробці корисних копалин;

підземних гірничих роботах;

будівництві лінійних споруд.

При відкритих гірничих роботах утворюються:

котловано-грядові кар'єрні виїмки;

траншейно-грядові кар'єрні виїмки;

вирівняні кар'єрні виїмки;

терасовані кар'єрні виїмки;

котлованоподібні кар'єрні виїмки;

западиноподібні кар'єрні виїмки;

глибинні нагірно-терасовані кар'єрні виїмки;

природні виїмки;

відвали внутрішні;

відвали зовнішні.

Котлованоподібні кар'єрні виїмки утворюються при розробці торф'яних залягань гідроспособом - це чергування котлованів з перемичками глибиною 5-10 м, ухил укосів більше 30°. При суцільному плануванні можуть використовуватися для сільськогосподарського освоєння, а при частковому плануванні - під водоймища багатоцільового використання.

Траншейно-грядові кар'єрні виїмки утворюються при розробці торфовищ машиноформувальним способом, глибиною 1-5 м, ухил укосів більше 45°. При суцільному плануванні використовується під лісонасадження, при частковому — під водоймища.

Вирівняні кар'єрні виїмки утворилися при розробці торфовищ фрезерним способом, глибиною 1-5 м. При суцільному плануванні можна використовувати під ріллю або сінокоси, пасовища - при частковому плануванні.

Терасовані та котлованоподібні кар'єрні виїмки виникають при розробці корисних копалин глибинного типу. При суцільному плануванні можна використовувати під водоймища, при частковій - під площадки для будівництва відвалів відходів виробництва.

Западиноподібні утворилися при розробці пластів малої потужності (до 5 м). При суцільному плануванні - під ріллю, при частковій - під пасовища, лісонасадження, рибні ставки.

Природні виїмки утворюються в процесі розробки підводних пластів корисних копалин. Використовують їх під водоймища багатоцільового призначення.

Відвали внутрішні утворилися при відсипці порід в межах контуру кар'єру. Можна використовувати під ріллю, сінокоси, пасовища та по бермах - під багаторічні плодові насадження.

Відвали зовнішні відсипаються поза контури кар'єру. Використовуються під сільськогосподарські угіддя.

Землі, порушені при переробці корисних копалин, утворюються в результаті гідротрансформування шлаку. При висоті до 30 м - під кормові угіддя, більше 30 м - як правило під протиерозійні лісонасадження.

Землі, порушені при розробці корисних копалин, утворюють різні провалини - впадини, прогини та ін. в процесі розробки корисних копалин в результаті опускання земної поверхні. Можна використовувати під сільськогосподарські угіддя, а також під водоймища, лісонасадження.

Землі, порушені при будівництві лінійних споруд, утворюють резерви, кавальєри, кювети, канали, дамби. Можуть використовуватися під сільськогосподарські угіддя та ін.

2.3. Порядок розробки робочих проектів рекультивації земель і землювання малопродуктивних угідь

Проектні та вишукувальні роботи по рекультивації земель мають декілька особливостей. При розробці проектів будівництва лінійних споруд топографічну зйомку не проводять, а використовують матеріали виконаних при складанні проектів будівництва споруд.

У інших випадках залежно від умов місцевості застосовують різні методи знімальних робіт — нівелювання по квадратах, мензульну і тахеометричну зйомки, аерофотозйомку. Масштаб зйомки 1:1000-1:2000.

На топографічних планах гірничих розробок для повного уявлення про елементи кар'єрів, крім рельєфу в горизонталях і відміток точок, показують брівки виступів, траншеї, внутрішні відвали розкритих порід, запобіжні берми, дренажні канали, контури безпечних зон - обрушення, зсуви.

Для інженерно-геологічної та гідрологічної характеристики об'єктів рекультивації використовують технічну документацію по геологічних вишукуваннях, на основі яких складався проект гірничо-видобувного підприємства, будови. При необхідності проводять додаткові вишукування.

При розробці проектів, які включає технічний етап рекультивації, ґрунтові обстеження доповнюють інженерно-геологічні вишукування і проводяться з метою отримання хімічної характеристики ґрунтосумішів, встановлення засолення, вмісту токсичних речовин, підвищення кислотності або лужності.

Коли розробляють проектні пропозиції по біологічному етапу рекультивації, грунтово-агрохімічні вишукування виконують з метою встановлення фактичної потужності нанесеного родючого шару і потенційно родючих порід, вміст гумусу і рухомих поживних речовин, визначення механічного складу