Основи землевпорядного проектування

3.2. Методи боротьби з ярами

Охорона земель від утворення ярів передбачається агротехнічними, лісомеліоративними та гідротехнічними заходами.

Лісомеліоративні заходи - це створення приярових лісових смуг. Вони створюються вздовж бровок діючих ярів на віддалі очікуваного осипання укосу, але не ближче 3-5 м від бровки яру, а при багатовершинних ярах - навкруги кожного верха, якщо відстань між ними не перевищує 100 м. При менших віддалях між верхами проектують одну загальну приярову лісосмугу вище вершин, а площа між ними передбачається під суцільне заліснення або залуження.

Агротехнічні заходи — це ямкування, щілювання, снігозатримання, кротування, переривчасте боронування тощо.

Гідротехнічні заходи - це будівництво водоскидних і донних споруд, які призначені для закріплення укосів ярів і безпечного скиду паводкових вод від їх вершини на дно яру та інше, а також засипка і вішоложування ярів.

3.3. Порядок розробки робочого проекту засипки і виположування ярів

Засипка і виположування ярів — ліквідація ярів шляхом засипки їх або виположування укосів, що дає можливість далі проводити механізовані роботи при сільськогосподарському використанні їх. Звичайно засипають і виположують яри глибиною до 5-8 м, рідше-до 10 м.

Існують такі способи засипки і виположування ярів:

-  засипка малих ярів ґрунтом, який зрізаний рівномірним шаром 15—30 см з приярової смуги;

- часткова засипка ярів з виположуванням укосів ярів до кута 12° (проводиться до лінії зрізу ґрунту); цим способом виположують укоси ярів на орних землях або пасовищах, розташованих на схилах до 12°;

- часткова засипка ярів з виположуванням укосів ярів до кута 20-25° з метою терасування.

При всіх способах верхній родючий шар ґрунту перед початком засипки знімають з приярової смуги, а потім рівномірно розподіляють по всій його площі, включаючи і засипаний яр.

Перший спосіб необхідно застосовувати, якщо площа поперечного перетину яру складає біля 15 м2, а при наявності привізного ґрунту - і більше. Другий спосіб можна застосовувати при перетині яру від 15 до 250 М , а третій - більше 250 м .

У процесі засипки яру ущільнення ґрунту доводять до кар'єрної щільності. Якщо не можна досягнути цього з якихось причин, висоту засипки збільшують (як правило на 10-15%).

Повну засипку ярів проводять на схилових землях, які далі будуть використовуватися в активній сільськогосподарській сівозміні.

Засипку і виположування ярів з постійним або періодичним потоком води проводять з влаштуванням по дну дренажу.

Не рекомендується виположувувати і засипати яри, які розташовані на зсувних схилах, особливо з застосуванням буропідривних робіт.

Склад робочого проекту наступний:

- пояснювальна   записка   з   основними   техніко-економічними показниками,   природні умови об'єкта (клімат, рельєф, гідрогеологія, геологія, ґрунти, гідрологія тощо), запроектовані заходи і їх обґрунтування, інженерні розрахунки, відомості об'ємів робіт;

-  кошторисна документація з розділом організації будівництва;

-  графічні матеріали;

- оцінка впливу на навколишнє середовище.

Розробка проектів здійснюється на основі інженерних вишукувань - топографо-геодезичних, інженерно-геологічних, ґрунтових, гідрологічних тощо.

Топографічну зйомку проводять у масштабі 1:1000-1:2000 з перетином рельєфу через 0,5-1,0 м.

Розробку проектів здійснюють на підставі техніко-економічних порівнянь варіантів проектних рішень.

5.4. Робочий проект організації вирощування сільськогосподарських культур

Робочий проект організації вирощування сільськогосподарських культур в сівозміні розробляється з метою підвищення стійкості землеробства на основі максимального використання біокліматичного потенціалу і впровадження науково обґрунтованої системи землеробства, ефективного використання земельних ресурсів шляхом широкого застосування прогресивних ресурсозберігальних технологій, які забезпечують постійне підвищення родючості ґрунтів і ріст урожайності культур.

Робочий проект включає:

-  внутріпольову організацію території з виділенням робочих і технологічних  ділянок,  які   забезпечують  проведення  диференційованого   обробітку   ґрунту   і   застосування   прогресивних   технологій вирощування  культур  з врахуванням  особливостей кожної ділянки землі;

-  оптимальний напрям обробітку ґрунту;

■  агротехнічну характеристику  полів і робочих ділянок, сівозміни,  технологію  вирощування  культур,  що  забезпечує  отримання запланованого врожаю, а також відновлення родючості ґрунту і охорону навколишнього середовища;

■  розташування   культур   по  робочих  ділянках   полів   і  роках ротації сівозміни;

■  норми внесення добрив під культури і баланс гумусу в ґрунті. На основі матеріалів ґрунтових, агрохімічних і фітосанітарних

обстежень в кожному полі перш за все проводиться внутрішньо-польова організація території з виділенням робочих і технологічних ділянок.

Робочу ділянку визначають застосуванням однотипного основного обробітку ґрунту території (напрямок, глибину, строки та ін.). В одну робочу ділянку формують землі, однорідні за рельєфом, ґрунтовим покривом і характером проявлення ерозійних та інших несприятливих процесів (засолення, кислотність, умови зволоження та ін.), що разом забезпечить однотипність агротехнічних прийомів, які направлені на підвищення родючості ґрунтів, попередження ерозійних процесів і створення оптимальних умов для вирощування культур, правильне регулювання і використання машин і знарядь.

Проектування робочих ділянок ведеться в ув'язці з розташуванням лісових смуг, дорожньої мережі, гідротехнічних протиерозійних споруд. Робочі ділянки проектуються на полях, які характеризуються складним рельєфом, значною різновидністю ґрунтового покриву, а також які мають багато мікровпадин, блюдець.

їх розташовують довгими