Особливості будови тимусу новонароджених (анатомо-експериментальне дослідження)

В роботі вперше обгрунтовано шляхи еміграції лімфоцитів із тимусу і встановлені механізми, які її забезпечують. Потужна хвиля еміграції лімфоцитів із тимуса на периферію відбувається через периваскулярні лімфатичні капіляри на 12-16-ту годину після народження. Вихід лімфоцитів забезпечується розвитком фізіологічного набряку тканини тимуса, який характеризується капілярним стазом, збільшенням індексу дегрануляції тучних клітин тимуса, підвищенням вмісту гіалуронової кислоти й збільшенням вмісту периваскулярних лімфатичних судин.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено методично обґрунтований підхід вивчення тимуса новонароджених. Виявлені шляхи еміграції лімфоцитів і встановлені механізми, які її забезпечують. Виявлені особливості морфології тимуса в перші години й дні після народження можуть зацікавити неонатологів й дитячих реаніматологів при призначенні гормонального лікування й проведенні реанімаційних заходів. Отримані дані становлять інтерес для патологоанатомів при трактовці змін тимуса немовлят, які померли протягом перших годин/днів після народження. Отримані результати використовуються в навчальному процесі й при проведенні наукових досліджень на морфологічних кафедрах Запорізького, Харківського й Луганського державних медичних університетів, медичних факультетів Ужгородського національного університету, Дніпропетровської та Тернопільської державних медичних академій.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем виконана розробка теоретичних й практичних положень роботи. Автор дисертації самостійно провела забій експериментальних тварин, забір органів, вимірювання маси й об’єму тимуса, підготовку матеріалу, виготовлення й фарбування гістологічних препаратів. Виконана первинна й статистична обробка отриманих результатів, їх фотодокументація, аналіз і узагальнення, сформульовані основні висновки роботи й написана дисертація.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи доповідались на міжнародній конференції “Актуальні питання морфології”, присвяченій пам’яті академіка, лауреата державної премії України, професора Сморчка С. А. (Тернопіль, 1996) ; на третьому міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Бєлгород, 2000) ; на конференції “Наукові читання, присвячені сторіччю від дня народження професора Б. В. Альошина” (Харків, 2001) ; на засіданні Запорізького відділення Українського товариства анатомів, гістологів і ембріологів (Запоріжжя, 1999-2001). Апробація дисертаційної роботи пройшла 25 січня 2002 року на розширеному засіданні Запорізького наукового товариства анатомів, гістологів і ембріологів.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт (3-самостійно), в тому числі – 4 статті в фахових виданнях ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Робота написана на 231 сторінці машинописного тексту й складається з вступу, огляду літератури, розділу, який висвітлює матеріали й методи дослідження, трьох розділів результатів особистих досліджень, обговорення отриманих результатів і висновків. Матеріали дисертації проілюстровані 59 малюнками й 12 таблицями. Список літератури включає 294 джерела вітчизняних й зарубіжних авторів.

 

 

Матеріал і методи дослідження. Об'єктами дослідження стали 27 тимусів людини (новонароджених, які померли протягом першого тижня після народження) і 173 тимуса білих щурів лінії Вістар від моменту народження до кінця першого тижня життя. Забій новонароджених тварин, починаючи з моменту народження, здійснювали: протягом 12-ти годин з інтервалом в 2 години, в подальшому – з інтервалом в 4 години до 48-ої години після народження; з інтервалом в 6 годин протягом третьої доби життя і з інтервалом 12 годин до кінця першого тижня життя. Забір тимуса у щурів здійснювали відразу після забою, швидко, мінімально торкаючись органів, щоб запобігти появі артефактів. На нефіксованому матеріалі вивчали форму, масу і об’єм тимуса щурів, вираховували відносну масу тимуса у відсотках до ваги тварини й питому густину органу. Для гістологічного й гістохімічного дослідження тимус щурів фіксували в рідині Буєна, а тимус людини – в нейтральному 10% формаліні. Шматочки обезвожували в висхідній батареї спиртів, починаючи з 50%. Отримували серійні парафінові зрізи товщиною 5-6 мкм. В зрізах тимуса при збільшенні мікроскопу (об. 40, ок. 7) вивчали відносну площу, яку займає субкапсулярна зона, коркова та мозкова речовина. При імерсійному збільшенні мікроскопу (об. 90, ок. 7) підраховували абсолютну й відносну кількість малих, середніх і великих лімфоцитів, макрофагів, мітозів і лімфоцитів, які гинуть. Рахували лімфоепітеліальний індекс в морфофункціональних зонах тимусу: субкапсулярній, внутрішній корі, на кортико-медулярній межі й мозковій речовині. На зрізах тимуса, пофарбованих розчином альціанового синього (рН 2, 6), з критичною концентрацією хлористого магнію (0, 2 М) з подальшим дофарбовуванням ядер гематоксиліном, вивчали динаміку абсолютної кількості тучних клітин на периферії часток тимуса й по ходу кровоносних судин на межі коркової й мозкової речовини. Одночасне виявлення кровоносних і лімфатичних судин мікроциркуляторного русла тимуса проводили за допомогою імпрегнації карбонатом срібла за Лейдлоу. При імерсійному збільшенні мікроскопу (об. 90, ок. 7) підраховували абсолютну кількість судин мікроциркуляторного русла (артеріоли, капіляри, венули, перісудинні й уособленні лімфатичні судини) в периферичних (субкапсулярна зона і власне коркова речовина) і центральних (кортико-медулярна межа й мозкова речовина) відділах часточок тимуса. Для гістохімічного визначення глікопротеїдів проводилася пряма ШИК- реакцiя з ферментативними і хімічними контролями. Для гістохімічного