Особливості будови тимусу новонароджених (анатомо-експериментальне дослідження)

Гістохімічне визначення рецепторів до лектинів сочевиці і зав'язі пшениці проводили з використанням прямої реакції з кон’югатами і пероксидазою хріну за допомогою набору “лектинтест”. Рецептори виявляли по відкладенню бензидинової мітки. Морфометричний підрахунок клітин, які мають на своїй поверхні пігментну бензидинову мітку, кон’юговану з лектином сочевиці (LCA+), проводили за допомогою окулярної сітки при імерсійному збільшенні мікроскопу (об. 90, ок. 10). Всі результати досліджень обробляли методами варіаційної статистики при р<0, 05.

Результати дослідження та їх аналіз. У дітей, які померли протягом першого тижня після народження, маса тимуса коливається від 3 до 20 г. Тимус сформований, має часточкову будову, кортико-медулярна межа нечітка. Кровоносні судини переважно розширені, повнокровні, в багатьох з них спостерігається стаз еритроцитів. Морфологічна картина збігається з однією з фаз акцидентальної інволюції й не залежить від віку немовля. оцінити поступові зміни морфології тимуса новонароджених дітей досить складно, в зв’язку з чим для, вивчення послідовних змін закономірностей будови тимуса новонароджених в якості моделі було вибрано лабораторних тварин.

У новонароджених тварин до 12-ої години постнатального життя відмічається фізіологічна втрата маси тіла. На 12-ту годину маса тварин, відносна, абсолютна маса тимуса, його об’єм мають мінімальне значення. З 6-ої до 36-ої години постнатального життя визначено циклічну зміну відносної маси тимуса з 8-годинним напівперіодом. Ближче до 36-ої години відносна маса тимуса зменшується (4, 56±0, 15%), потім, ближче до 60-ої години, цей показник стабілізується (0, 20±0, 01%). Починаючи з 96-ої години післянатального життя, виявляються періодичні зміни відносної маси з 12-годинним напівперіодом.

До 84-ої години післянатального життя спостерігається хвилеподібна зміна абсолютної маси й об’єму тимусу. Починаючи з 96-ої години, визначається поступове наростання як абсолютної маси тимуса, так і його об’єму.

Питома густина тимуса у новонароджених помірна (1, 066±0, 17мг/мм3). Ближче до 8-ої години післянатального життя питома густина поступово збільшується і зберігає високе значення до 32-ої години післянатального життя. До кінця третьої доби питома густина органу низька, а незначне збільшення відмічено на 44-48 годину. На 84-ту годину позаутробного життя питома густина тимусу набирає значення новонароджених (1, 066±0, 011мг/мм3) і зберігається на цьому рівні до 120-ої години, потім зменшується.

Відносна площа коркової речовини у новонароджених тварин невелика (51, 74±4, 56%). Збільшення її починається з кінця другої доби післянатального життя й продовжується до 84-ої години. З цього моменту до кінця першого тижня після народження спостерігається періодична зміна відносної площі коркової речовини (напівперіод – 12 годин). Площа, яку займає мозкова речовина у новонароджених тварин, відносно велика (32, 61±4, 56%) і продовжує збільшуватися до 36-ї години післянатального життя, коли мозкова речовина досягає практично максимальних розмірів (44, 29±3, 69%). З 48-ї до 84-ї години після народження площа мозкової речовини зменшується. Динаміка відносної площі коркової речовини в значній мірі співпадає зі зміною відносної маси тимуса новонароджених щурів.

В корі тимуса новонароджених тварин також визначається субкапсулярна зона, вона займає максимальну площу – 16, 52 ± 3, 42%, що збігається з даними М. Е. Иванов (1996), A. Varas (2000). Відносна площа субкапсулярної зони поступово зменшується на 72-у годину післянатального життя до 3, 04±0, 65%. З 84-ї до 96-ї години спостерігається деяке збільшення відносної площі субкапсулярної зони. До 156-ї години товщина субкапсулярної зони зменшується.

У новонароджених щурів в тимусі визначається максимальна кількість судин мікроциркуляторного русла (Добрянська Е. С., 1998). Судини мікроциркуляторного русла переважно виявляються в периферійних відділах коркової речовини, на кортико-медулярній межі та мозковій речовині. Більша кількість судин локалізується в мозковій речовині й на кортико-медулярній межі тимуса новонароджених (27, 69±4, 16). В периферійних відділах коркової речовини динаміка абсолютної кількості судин мікроциркуляторного русла на умовній одиниці площі достатньо стабільна, в мозковій речовині й на кортико-медулярній межі спостерігається тенденція до збільшення вмісту судин. Серед судин мікроциркуляторного русла тимусу переважають гемокапіляри, що відповідає літературним даним (Черкасов В. Г., 1984). Починаючи з другої години післянатального життя й до 36-ї години, в периферійних відділах коркової речовини вміст капілярів переважає над мозковою речовиною й кортико-медулярною межею. Після 40-ї години в мозковій речовині капілярів визначається більше, ніж в корі.

В мозковій речовині й на кортико-медулярній межі тимуса протягом всього періоду спостереження визначається достатньо велика кількість як перисудинних, так і окремо розташованих лімфатичних капілярів. В периферійних відділах частки органу перисудинних лімфатичних судин значно менше. Лімфатичні капіляри починаються сліпо. В тимусі новонароджених щурів визначається максимальний вміст перисудинних лімфатичних капілярів (5, 6±0, 22). При подальшому спостереженні найбільший вміст периваскулярних лімфатичних судин визначається на 16, 24-у, 36-у, 48-у годину після народження. На кінець тижня спостерігається тенденція до зменшення щільності розподілу периваскулярних лімфатичних судин. збільшення вмісту перисудинних лімфатичних судин постійно спостерігалось на фоні капілярного стазу еритроцитів.

В тканині тимуса тучні клітини розміщуються на периферії часточки та по ходу кровоносних судин кортико-медулярної межі. Тучні клітини в тимусі розподілені нерівномірно. У новонароджених вміст тучних клітин в капсулі максимальний (брюхин Г. В., Барышева С. В., 2000) і становить 2, 56±0, 59, а по ходу судин кортико-медулярної межі – 1, 70±0, 37.