Особливості організації і планування експортно-імпортної діяльності суб'єктів ЗЕД України (за прикладом господарської діяльності Херсонського Управління зовнішніх зносин та ЗЕД)

Очевидно, що комплексна економічна політика України має недоліки.

Необхідно оцінити ситуацію з позиції аналізу національних конкурентних переваг і стратегію їх реалізації у зовнішній і внутрішній економічній політиці.

Основний експортний промисловий потенціал України має значну структурну підтримку галузей.

Параметри попиту усередині національного господарства України досить низькі по причині стогнації виробництва і слабкого розвитку кредитно-грошової системи та інших інститутів, забезпечуючих функціонування національної економіки. Конкурентні стратегії на міжнародних ринках у національних підприємств відсутні, бо недостатньо досвіду участі в міжнародних економічних відносинах у більшості керівників і відсутня система підготовки спеціалістів.

Сполучення слабкого розвитку сектора малого і середнього бізнесу і домінування політики державного регулювання економіки призвело до відсутності у зовнішній і внутрішній політиці стратегічної направленності на формування і реалізацію національних конкурентних переваг.

Ресурсний потенціал України виявив конкурентоспроможні галузі, на які припадає більш як 60 відсотків експорту України. Ця цифра означає, що економіка України має значний потенціал для економічного росту за рахунок конкурентоспроможних сировинних галузей і машинобудування.

Аналізуючи продуктову і географічну структуру експорту, можна зробити висновок, що основними ринками є:

- для продукції сировинних конкурентоспроможних галузей України -це країни СНД і Східної Європи;

- для продукції машинобудівних галузей - регіони, де відсутні чинники виробництва, що є у надлишку в Україні (науково-технічний потенціал, кваліфікація праці та інші). Це південноамериканський, африканський та близькосхідний регіони. Тут споживачами складної технологічної продукції важливо виділити країни, що стоять на індустріальному шляху розвитку. Також на них орієнтація машинобудівних галузей-експортерів та на нафтодобувачі країни, попит яких платежеспроможний.

Таким чином, зовнішня економічна політика спрямована на реалізацію національних конкурентних переваг, повинна бути орієнтована на розвиток зовнішнього попиту на продукцію конкурентоспроможних національних галузей.

Якщо розвиток економічних стосунків із країнами, про які йдеться вище, досить ясний, то економічні відносини з країнами СНД і Східної Європи (колишнього соціалістичного табору) мають одну, але глобальну проблему: відсутність платежеспроможнього попиту. А на країни СНД та Східної Європи припадає основна доля експорту України - лише на Російську Федерацію – 40%.

Така орієнтація зовнішньої торгівлі значно знижує конкурентні переваги національної економіки України і погіршує її загальну інтеграційну позицію, що відбувається зараз. Тому дуже актуальна задача забезпечення платежеспроможного зовнішнього попиту країн СНД і Східної Європи (колишнього соціалістичного табору). Ця задача може бути вирішена ініціативністю України - шляхом створення платіжного союзу з країнами СНД на багатосторонній основі з формуванням національного регіонального банку клірингових розрахунків, який буде мати резерви у валютах країн-учасниць платіжного союзу, а також у доларах США, германських марках та євро.

Мета і зміст регіонального платіжного союзу - кредитування дефіцитів платіжних балансів країн-учасниць і підвищення платежеспроможності на світових ринках регіону у цілому, а також кожної окремої країни.

У кінцевому підсумку, реалізація такої зовнішньоекономічної політики призведе до ослаблення залежності регіональних і національних економік країн СНД від позиції МВФ і його руйнівної національної економічної політики. Така активна зовнішньоекономічна позиція України направлена на посилення конкурентоспроможності національної економіки шляхом підвищення платежеспроможного зовнішнього попиту на національні товари і послуги. Аналогічний платіжний союз на багатосторонній основі може мати місце з країнами Східної Європи.

Виконання вимог МВФ шляхом проведення жорсткої монетарної політики заганяє національну економіку у стан стагнації. Сильний вплив на грошообіг національної валюти, слаборозвинутий ринок банківських послуг не лише створює кризу платежів, понижує валовий внутрішній продукт, але й реально погіршує функціонування підприємств усередині національної економіки і понижує їх можливості конкурувати на міжнародних ринках.

Таким чином, якщо говорити про аспекти комплексної економічної політики та інтеграції України в світове господарство, то чітко відокремлюється три глобальні економічні задачі:

- реалізація внутрішньої політики, направленої на створення гідних умов для функціонування підприємств національної економіки за допомогою пом'якшення регулювання грошового обігу, лібералізації сфери банковських послуг, реструктуризації податкової системи, стимулювання прибутків і збережень громадян і корпорацій України;

- реалізація політики підвищення зовнішнього попиту на продукцію конкурентоспроможних галузей;

- забезпечення економічної безпеки іноземного приватного інвестиційного капіталу шляхом створення економічних умов його функціонування у національній економіці й у вигляді стратегічного партнерства з НАТО на тимчасовій основі - на період інтегрування України в світове господарство, орієнтовно до 2015 року.

При цьому чітко визначаються тенденції формування регіонального економічного союзу з країнами СНД і Східної Європи шляхом реалізації проекту регіональних платіжних союзів.

Сектор малого бізнесу - це необхідна складова частина ринкової економіки. Реформування економіки України та її ринкова орієнтація обумовлюють актуальність вивчення питань становлення та розвитку малих підприємств.

Малий бізнес здатен в умовах економічної кризи в країні при мінімальному рівні державної підтримки створювати нові робочі місця, зменшуючи соціальну напругу у суспільстві; забезпечувати досить вагому частку бюджетних надходжень у вигляді податків, ризиково розробляти та впроваджувати нові зразки продукції та послуг.

Фактично малий бізнес є специфічним суб'єктом національної економіки, який за цілим рядом критеріїв відрізняється від інших суб'єктів господарювання:

По-перше, це цілі малого бізнесу: у своїй більшості малі підприємства створюються для власного забезпечення працюючих у малому бізнесі (це, як