Особливості організації і планування експортно-імпортної діяльності суб'єктів ЗЕД України (за прикладом господарської діяльності Херсонського Управління зовнішніх зносин та ЗЕД)

З боку експортера несприятливим є те, що, наприклад, надання комерційного кредиту на оплату товару по зовнішньоекономічній угоді може знадобитися на більший термін, чим могло б при продажі товару у своїй країні.

У результаті, при наявності великого числа іноземних покупців, неминуче виникає необхідність у додатковому оборотному капіталі.

Крім того, експортеру, імовірніше всього, прийдеться хоча б первично, але нести витрати по доставці товару за кордон.

Якщо ж постачання зроблене, а одержувач відмовляється від товару, виникає безліч додаткових складностей, адже клієнт знаходиться в іншій країні. Експортер у цьому випадку повіданий прийняти рішення, що робить з товаром.

Якщо покупець одержав товар, то неоплачений борг може переслідуватися в судовому порядку. Однак, оскільки контракти часто передбачають проведення судових розглядів у країні імпортера, чи у третій країні, то для здійснення даних юридичних процедур повимагаються додаткові витрати.

Любий варіант подальших дій продавця буде зв'язаний зі збитками. Продавець може відправити товар назад, або зайнятися пошуком нового покупця на даний товар, що все рівно не буде достатнім для покриття виниклих витрат.

ВАЛЮТНИЙ РИЗИК.

У міжнародній торгівлі експортер звичайно виставляє рахунок покупцю в іноземній валюті, або покупець оплачує товар у валюті своєї країни, яка є іноземної для експортера. Часто валютою платежу стає валюта третьої країни, наприклад, долари США чи німецька марка. У зв'язку з цим, однієї з проблем імпортера є необхідність одержання іноземної валюти для здійснення платежу, а в експортера може виникнути необхідність продажу отриманої іноземної валюти за валюту своєї країни. Послуги з продажу і покупці іноземної валюти за валюту країни чи експортера імпортера роблять банки. В Україні це банки з валютною ліцензією.

Однак, покупка чи продаж іноземної валюти не настільки безпечні для фірми, як може показатися на перший погляд. Причина цьому - нестабільність показників валютних курсів. Можливість небажаної зміни обмінних курсів іноземної валюти на валютному ринку і є потенційним валютним ризиком для кожного з контрагентів.

Звичайно, у випадку зміни курсів на користь однієї зі сторін є шанс дістати прибуток, однак, небезпека понести збитки, зокрема, для українських організацій у зв'язку з падінням курсу карбованця, більш реальна.

Істотно знизити валютний ризик зовнішньоекономічних угод можна за допомогою встановлення ціни в контракті в такій валюті, зміна курсу якої вигідно для даної фірми. Для експортера такою валютою є валюта, курс якої підвищується протягом терміну дії контракту. Для імпортера вигідна валюта, курс якої знижується. Звичайно, при висновку контракту не завжди є можливість вибирати валюту, тому що інтереси партнерів у цьому питанні можуть бути протилежні, і, отже, вибравши валюту, прийдеться уступити по якому-небудь іншому пункту договору, а це не завжди прийнятно.

У зв'язку з цим, розповсюдженою практикою в міжнародних торгових відносинах став вибір як валюту контракту однієї з найбільш надійних у світі валют (USD, DEM), показники курсів яких відносно стабільні на світовому валютному ринку. Така валюта контракту буде безпечна для обох сторін.

Відгородити себе від валютних ризиків є можливість у фірм, зовнішньоторгові платежі і надходження яких здійснюються в одній і тієї ж іноземній валюті. Однак, обмінний курс іноземної і вітчизняний валюти не буде таїти істотної небезпеки для фірми лише в тім випадки, якщо надходження на валютний рахунок і платежі з його відбуваються узгоджено.

Така ситуація можлива за умови, що фірма в значній мірі займається й імпортом, і експортом. Більшість же зовнішньоторгових організацій працює лише по одному з напрямків, тому можливість використання такої схеми обмежена.

Чутливість до валютного ризику для експортерів і імпортерів може бути істотно знижена. Для цього існують різні механізми страхування на випадок несприятливих коливань валютних курсів. До них відносять:

- форвардні контракти на покупку валюти;

- валютні опціони;

- кредити в іноземній валюті.

Кожний з цих механізмів приводиться в дію за допомогою банків.

Форвардний валютний контракт являє собою домовленість з банком продатиW купити визначену кількість іноземної валюти по фіксованому обмінному курсі для надання цієї валюти в майбутньому. Така фіксація курсу валюти на визначену дату усуває валютний ризик для фірми.

Схожою формою страхування від валютного ризику є валютний опціон.

Даний вид домовленості забезпечує його власнику більше волі. Опціон надає право (саме право, а не обов'язок) купити чи продати в майбутньому визначену кількість іноземної валюти по фіксованому курсу обміну в момент витікання періоду дії даного опціону.

Нарешті, імпортер може взяти в банку кредит в іноземній валюті, у який він планує розраховуватися за товар, що поставляється. У цьому випадку імпортеру немає необхідності здобувати іноземну валюту за національну, а значить і відсутня яка-небудь чутливість до валютному ризику. Цей спосіб страхування, мабуть, найбільш реальний на сьогодні для російських фірм. Кредит в іноземній валюті може бути зручний і експортеру, очікуваному надходження експортного виторгу. Одержавши іноземну валюту в кредит, експортер може обміняти її на національну валюту по поточному обмінному курсу і використовувати її як заміну відвернених засобів. Погашення ж кредиту виробляється з майбутніх надходжень у тій же іноземній валюті. При цьому варто пам'ятати і те, що в даний час для одержання