Особливості організації і планування експортно-імпортної діяльності суб'єктів ЗЕД України (за прикладом господарської діяльності Херсонського Управління зовнішніх зносин та ЗЕД)

ЗАКОНОДАВЧИЙ РИЗИК.

Повна ясність економічних взаємин між експортером і імпортером може бути досягнута тільки за умови знання і розуміння правил і законів країн, у яких знаходяться торгові партнери. Питання такого роду звичайно зважуються цілком лише після тривалих і благоприємних ділових взаємин. Дійсно, урядові постановления, що стосуються міжнародної торгівлі, можуть стати серйозною перешкодою для обох сторін, а при незнанні цих постанов, виявитися значним фактором ризику. Існують наступні законодавчі обмеження в сфері експорту-імпорту:

- валютний контроль - це урядові обмеження на рух іноземної валюти, що ставлять метою захистити національну валюту.

До таких мір можна віднести, наприклад, обов'язок експортерів в Україні продавати 50% валютного виторгу на внутрішньому валютному ринку:

- ліцензування експортних і імпортних операцій;

- торгові ембарго - це заборона урядом експорту-імпорту визначених видів товарів, що може переслідувати (відносно імпорту) ціль захисту власних виробників тих же товарів, або інші, у тому числі і політичні цілі;

- імпортні квоти: країна може накласти обмеження на сумарне кількість деяких видів товарів, що може бути імпортоване протягом визначеного періоду;

- імпортні мита;

- стандарти якості: кожен уряд установлює для ввізних товарів свої стандарти якості і безпеки.

Дійсно, міжнародна торгівля породжує більш високі ризики для торгових партнерів у порівнянні з торгівлею усередині країни. Однак, експортно-імпортні операції часто більш вигідні, хоча і вимагає додаткових організаційних і фінансових витрат. Питання ж зниження ризиків при зовнішньоекономічній діяльності прямо залежить від того, які умови торгівлі передбачає зовнішньоекономічний контракт і того, наскільки ефективно сторони уміють використовувати існуючі фінансові інструменти міжнародних розрахунків.

Ця обставина визначає необхідність більш ретельного аналізу контракту, як базису зовнішньоторговельних відносин.

 

 

Для того, щоб визначити на якій основі будуються відносини між зовнішньоторговельними партнерами, необхідно хоча б коротко проаналізувати документ, що визначає права та обов'язки сторін, тобто контракт (договір, угода).

Зовнішньоторговельний контракт - це домовленість про взаємні поступки закордонна партнерів, де кожен берет на себе визначені зобов’язання.

Метою однієї сторони при цьому є одержання товару, іншої сторони -виторги за товар.

Форма зовнішньоторговельного контракту може носити довільний характер, однак, практика привела до необхідності дотримання деяких загальноприйнятих норм щодо змісту і форми контракту.

Загальна структура зовнішньоторговельного контракту виглядає приблизно так:

A) Предмет контракту;

B) Якість і кількість товару;

C) Термін постачання;

D) Базисні умови контракту;

E) Упакування і маркірування;

F) Умови транспортування;

G) Здавання-прийняття товару; Н) Ціна товару;

І) Умови платежу;

J) Страхування;

К) Гарантії і рекламації;

L) Штрафні санкції;

М) Форс-мажор;

N) Арбітраж.

A) Предметом контракту може бути продаж і постачання того, чи іншого товару, передача технології і т.д. Предмет контракту вимагає указати детально; вид, марка, модель. Якщо ж товар поставляється в ассортимент!, то усі види товару повинні бути перераховані в специфікації, прикладеної до контракту і складовою його невід'ємну частину.

B) При визначенні кількості товару, у контракті встановлюються одиниці виміру. Кількість товару може бути визначене як твердо фіксованою цифрою, так і встановленням меж по кількості. Важливе значення має вказівка про необхідність визначення якості товару, тобто властивостей товару, що визначають його придатність для використання. Спосіб визначення якості залежить від характеру товару. Основним документом, що підтверджує якість товару, є сертифікат якості, видаваний або фірмою -виготовлювачем, або спеціальною організацією, що здійснює перевірку якості товару.

C) Термін постачання - це час, протягом якого продавець повинний передати товар покупцю. Термін постачання в контракті купівлі-продажу може бути наступним: визначений календарний день постачання; період, коли повинна бути зроблена постачання; кількість днів, неділь, місяців з моменту здійснення якої-небудь події (наприклад, з моменту підписання контракту через декілька днів після постачання попередньої партії).

D) Базисні умови контракту визначають, хто несе витрати, зв'язані з транспортуванням товару від експортера до імпортера. Ці умови називаються базисними, оскільки встановлюють базис ціни в залежності від того, включаються витрати по доставці в ціну чи ні.

Базисні умови визначають основні обов'язки продавця і покупця.

Основні обов'язки продавця включають:

- поставити товар в обговорений пункт;

- повідомити покупця про відвантаження товару;

- забезпечити упакування товару;

- оплатити мита і податки по експорту;

- забезпечити на свій страх і ризик одержання експортної чи ліцензії дозволу на вивіз товару, якщо такі вимагаються; від українських експортерів потрібно надати для оформлення в уповноважений банк, у якому відкритий валютний рахунок фірми, так називаний Паспорт Експортної Угоди, складений на основі зовнішньоторговельного контракту;

- нести ризик і витрати до моменту надання товару в розпорядження покупця в місці, установленому базисними умовами й у термін, обумовлений у контракті.

Основні обов'язки продавця:

- прийняти товар, наданий у його розпорядження в місці й у термін, позначені в договорі, чи документи на товар і уплатити ціну товару відповідно до контракту;

- нести усі витрати і ризики, яким може піддаватися товар з терміну постачання;

- оплатити мита і