Особливості розвитку та формування дитячого колективу дошкільнят підготовчої групи

Вирішення проблеми про здібності до творчості лежало в слові "колективне". Не кожна дитина здатна придумати нове, але якщо зібратися утрьох-учотирьох, та ще разом з дорослим, то хоч яка-небудь думка народиться, це вже обов'язково; хоч яке-небудь поліпшення буде придумано. Причому і той, хто реально придумував, і той, хто лише піддакував або виражав сумнів, - всі відчувають себе співавторами, всі говорять: "Це ми придумали". Якщо ж такі справи стали звичайними, то через декілька років навіть самі нетворчі діти починають пропонувати ідеї. Дух творчого колективізму наповнює все дитяче життя, і стає зрозуміло, чому ж колектив необхідний[8].

 

 

Дитячий колектив є найнеобхіднішою умовою самоствердження особистості. Йому властива спільність цілей та адекватність мотивів предметно-практичної сумісної діяльності, яка направлена на користь суспільству. Найбільш розвинені форми взаємовідносин дітей створюються у процесі ціленаправленної організации їх суспільної діяльності: учбової, організаційно - суспільної, трудової, художньої, спортивної тощо. Максимальний розвиток самостійної діяльності дітей є визначною ознакою розвитку дитячого колективу.

Як інструмент виховання, дитячий колектив створюється дорослим. Відповідно до цього важливим значенням є питання про співвідношення: 1) потреба дітей у спілкуванні; 2) задачі, які поставленні перед колективом. Практично у будь – якому організованому дитячому об’єднанні реально існує певне сполучення цих двох факторів. Хоча найбільш широкі можливості їх взаємодії створюються в умовах сформованого дитячого колективу.

Активно залучаючи дітей до вирішення соціально – важких завдань, колектив тим самим забезпечує різноманітні форми спілкування, зумовлює можливості розвитку індивіда як особистості. Психолого – педагогічна задача заключається в тому, щоб в очах дітей виховна функція колективу відходила на задній план, а перше місце займала б соціально – корисна функція. Інакше його виховний вплив зникає, і його місце займає вплив неофіційних, неформальних дитячих об’єднань. Постійно поновлюючись, дитячий колектив зберігає в той самий час свої закони, звичаї та традиції[11].

Сучасний виховний процес в освітніх закладах різного типу та рівня (дитячий садок, ліцей, школа) орієнтований на цінності гуманізму, співпраці, творчої взаємодії, свободи і відповідальності у вихованні дитини. Засобом здійснення цих ціннісних орієнтацій стає дитячий колектив як соціальна спільність, яка об'єднує дітей спільними цілями, загальною діяльністю і переживаннями [3].

Перший колектив для дитини, що виховується в суспільній системі освіти, стає група дитячого садка, потім шкільний клас, позашкільні колективи, навчальна група вузу та ін.

Зрозуміло, саме по собі перебування в колективі ще не гарантує формування у дитини соціально - ціннісних якостей. Все залежить від того, які культурні основи, на яких будуються колективні відносини, наскільки повно та різнобічно дитина може реалізувати в колективі свої здібності і прагнення.

Важливо, щоб дитячий колектив сприяв освоєнню соціальних норм, традицій, способів співпраці і ціннісних орієнтацій, що становлять культурне надбання суспільства. Під керівництвом педагога дитячий колектив стає розвиваючої соціокультурним середовищем життєдіяльності дитини, що забезпечує входження у світ культури відносин, співробітництва, співтворчості [10].

Спілкування дітей у колективі активізує їх соціальне дозрівання. У колективі проявляється процес взаємного збагачення, розвитку його учасників. Кожен член колективу, з одного боку, привносить в колектив свій індивідуальний досвід, здібності, інтереси, з іншого боку, активно вбирає в себе те нове, що несуть інші. У результаті відбувається розширення внутрішнього світу кожної дитини за допомогою прилучення до того, що становить прояв внутрішнього світу інших членів колективу [7].

Педагог задає культурну атмосферу процесу взаємного впливу дітей у колективі і забезпечує умови, в яких кожна дитина розкривається з боку своїх кращих якостей, здібностей і тим самим робить благотворний вплив на інших.

У дитячому колективі у спільній діяльності здійснюється обмін інформацією, узгодження загальних цілей, взаємний контроль і корекція дій, розвивається здатність розуміти стан і мотиви вчинків інших і відповідно на них реагувати. У досвіді колективних відносин формуються емпатія, соціальна чуйність, яка допомагає дитині психологічно грамотно будувати свої взаємини з партнерами.

У безпосередньому спілкуванні в колективі дитина набуває вміння поставити себе на місце іншого, відтворити у своїй свідомості логіку і мотиви поведінки, пережити загальні почуття, зрозуміти сенс його вчинків і дій [15].

У колективі дитина входить у широку систему відносин. Взаємодія дітей розгортається на інформаційному, діяльному і емоційному рівні.

Інформаційний рівень передбачає взаємодію дітей у процесі обміну інформацією, обговорення виниклих проблем, спільного пошуку рішень.

На діяльному рівні взаємодія в колективі розгортається як співпраця дітей у різних видах колективної діяльності за інтересами, в розробці та практичній реалізації спільних проектів, в коректуванні дій, спрямованих на досягнення.

Емоційний рівень взаємодії в колективі відображає домінуючі емоційні стани дітей, їх спільні переживання, відносини