Особливості розвитку та формування дитячого колективу дошкільнят підготовчої групи

Керівництво педагога на різних етапах здійснення проекту колективної творчої діяльності має свої особливості.

На першому етапі, проектуючи колективні дії, педагог прагне до створення мотиваційного резонансу - виникненню у кожної дитини бажання включитися в колективну справу.

Важливо об'єднати дітей спільною метою, привабливістю майбутнього результату діяльності, викликати емоційний підйом, хороший діловий азарт.

Ефективним прийомом, що дозволяє визначити підгрупи дітей, що прагнуть до спільної діяльності, може стати День дитячих інтересів. У цей день діти займаються улюбленими справами. Регулярність проведення таких днів і стійкість дитячих виборів дозволяють прогнозувати динаміку розвитку колективної взаємодії.

Після того як на першому етапі в групі створена психологічно сприятлива атмосфера для колективної взаємодії, досягнута її мотиваційна забезпеченість, педагог переходить до організації діяльності зі спільного планування та пошуку способів досягнення спільної мети. Для цього вихователь використовує різноманітні методи і прийоми.

Ефективним є організація обговорення дітьми змісту майбутньої діяльності способів її здійснення, прогнозування проміжних і кінцевих результатів, стимулювати взаємний обмін думками між дітьми з приводу майбутньої діяльності і в підсумку природно підвести їх до самостійного вирішення того, як краще організувати майбутню справу, визначити послідовність дій і розподілити ролі. Наприклад, прийняття рішення про підготовку спектаклю або театралізованого дійства дає широку рольову палітру для прояву дитячої творчості відповідно до особистими інтересами: діти стають акторами, костюмерами, художниками, гримерами і т.д.

Якщо діти не можуть в самостійному плануванні діяльності, педагог може використовувати запитальний стиль спілкування з підгрупою. Вірно, складена система питань дозволяє дитячому колективу самостійно визначити перспективи майбутньої діяльності «не помічаючи» допомоги педагога.

Активізація колективного пошуку шляхів і способів виконання задуманого забезпечується створюваними педагогом проблемними ситуаціями, що не мають однозначного рішення (як краще і цікавіше провести День іменинника, день відкритих дверей для батьків, вечір сюрпризів для малюків). Проводячи своєрідні тренінги вирішення різних завдань, педагог тим самим готує дітей до подальшої самостійної спільної діяльності, співпраці, співтворчості.

Наступним етапом у колективному взаємодії є розподіл ролей майбутньої діяльності між дітьми. Для того, щоб участь у спільній справі допомогло кожній дитині розкритися з боку кращих якостей, педагогу важливо виявити індивідуальні здібності і схильності кожного учасника. При цьому його завдання не просто вивчити дитину, а допомогти побачити його кращі риси всім дітям. З цією метою можлива виставка особистих досягнень, оглядів талантів і здібностей, акцентування педагогом уваги дітей на вчинках і діяльності тієї чи іншої дитини. Виявлення індивідуальних здібно стей дітей дозволяє педагогу намітити перспективу розвитку колективної творчості.

Організовуючи колективну діяльність, педагог може по-різному об'єднувати дітей для досягнення загального результату, з урахуванням досвіду їх колективної взаємодії.

Найпростішим є об'єднання дітей загальною метою і загальним результатом. При цьому планування та вчинення дій кожною людиною діяльності відбувається автономно. Наприклад, прийнявши спільну мету - зробити запрошення на концерт для батьків. Дитина розробляє і здійснює свій варіант оформлення такого квитка. У результаті батьки отримують запрошення на свято, а дитячий колектив відчуває почуття радості від отриманого результату.

Інший варіант організації співпраці дітей полягає в тому, що загальна мета виконується декількома підгрупами і підсумковий результат залежить від якості роботи кожної підгрупи. При такій організації між дітьми виникають більш тісні відносини співпраці, розуміння важливості спільних зусиль для досягнення загального результату, що сприяє зміцненню дружніх взаємин між дітьми.

Діяльність такого типу викликає почуття задоволення у кожного її учасника, у дитини виникає відчуття корисності і особистого внеску в спільну справу, що надає йому впевненість у своїх силах.

При організації колективних справ важливо правильно об'єднати дітей для виконання спільних дій з урахуванням їх поведінкових особливостей. Дослідники виділяють кілька типів дітей залежно від їх здібностей до доброзичливого спілкування і взаємодії: товариські - дружелюбні, товариські - ворожі, нетовариськість - дружелюбні і нетовариський - ворожі. Необхідно враховувати ці особливості при організації спільної діяльності.

При ході колективної діяльності педагог надає дітям емоційну підтримку, позитивне підкріплення, підкреслює значимість проміжних результатів для успішного здійснення загального задуму.

Заключні етапи колективної взаємодії пов'язані з досягненням, усвідомленням і оцінкою значущості отриманого результату. При цьому педагог акцентує увагу дітей на особистому внеску кожного в спільну справу, підкреслює, що без спільних зусиль реалізація колективного задуму була б неможлива.

Важливе значення має й ігрова діяльність. А.С. Макаренко пи¬сав, що гра має те ж значення в житті дитини, яке в дорослих має робота, служба. Яка дитина в грі, такою в більшості вона буде і в роботі, коли виросте. 

Виходячи з інтересів дітей і батьків потрібно скласти  перспективне планування з даної теми включаючи індивідуальні та групові форми роботи.

Індивідуальні форми роботи  розширюють і поглиблюють  позитивні інтереси у дітей, адаптуюю до нових умов в колективі.  Індивідуальні бесіди за темами: «Як я провів літо», «Моя сім'я», «Розкажи про своїх друзів» та інші допомагають виявити інтереси і схильності дитини, дізнатися його, зрозуміти його душевний мікроклімат, сприяти довірчому відношенню між вихователем і дитиною. Разом з цим діти, займаються образотворчою діяльністю (малювання, ліплення, орігамі, конструювання), що також сприяє розумінню дитини, виявленню його інтересів, здібностей, адаптувати до нових умов.