Особливості сучасних управлінських концепцій та їх запровадження у практиці вітчизняних підприємств

 

У 2006-2007 маркетинговому році на інше споживання використали на 22,6 млн. тонн або 7,4% зерна більше, ніж у 2005-2006 маркетинговому році, у 2007-2008 році – на 27,7 млн. тонн або 8,4% більше, ніж у попередньому році.

Зростання популярності біопалива прямо пропорційно позначається на підвищенні попиту на його сировину. Щорічно посіви ріпаку все більше витісняють з полів пшеницю та соняшник. За 2007 рік зайнятість земель соняшником в Україні зменшилася на 501 тис. га або 12,8%. Загальна площа збирання зернових та зернобобових культур склала 13,4 млн. га, що на 0,8 млн. га або 5,4% менше показників у 2006 році та на 1,2 млн. га або 8,1% менше значень 2005 року. В той же час значно збільшилися землі під ріпаком. За останній рік посіви розширилися більш ніж у 2 рази, а в порівнянні з 2000 роком – майже в 5 разів [13]. Популярність культури серед господарників пояснюється вищою вигідністю. Так, за ціни реалізації пшениці влітку-восени 2007 року менше 300 дол. за 1 тонну, ріпак продавали по 500 дол. за 1 тонну.

Обумовлене цими причинами зниження пропозиції продовольчого та фуражного зерна при збільшенні на нього попиту й призводить до росту цін.

Позитивний економічний вплив світового зростання цін на підвищення рівня доходів відчули на собі господарники вже поточного 2007-2008 маркетингового року. Негативною стороною складеної ситуації є повна її залежність від тенденцій зовнішнього ринку та відсутність участі держави. та нерегульованість державою ринку аграрної продукції може призвести до того, що в певний сезон користуючись олігопольним становищем заготівельно-переробні структури, не зважаючи на світові тенденції, почнуть втримувати ціни внутрішнього ринку, що неодноразово мало місце на практиці. Крім того, подорожчання сільськогосподарської сировини викликає підвищення цін на готову продукцію – продукти харчування. В умовах низького рівня доходів і платоспроможності населення це призводить до посилення соціальної напруги в країні.

Регулювання державою цін аграрного ринку знизить для його учасників ступінь непередбачуваності зовнішнього середовища та сприятиме соціальній стабілізації в суспільстві.

Другим важливим економічним фактором зовнішнього середовища є баланс руху сільськогосподарської продукції, який в Україні не складається і державою не контролюється. Виробництво та експорт, у більшості випадків, відбувається стихійно. Єдине – обмеження урядом на протязі двох років експорту зерна, що отримало неоднозначну оцінку. За введення і збереження квот виступають фахівці тваринницької, хлібопекарської та спиртової галузей: заборона експорту зерна призведе до збільшення його пропозиції на внутрішньому ринку і, як наслідок, зниження цін сировини.

Проти лімітуючих заходів стоять інші учасники ринку. Квотування викликало мільйонні збитки сільгоспвиробників, переробників та трейдерів. Тисячі тонн зерна згнило в засіках. За оцінками експертів, сумарні втрати вітчизняного АПК від обмеження експорту зернових у 2006-2007 маркетинговому році склали близько 1,5 млрд. доларів США. Таку цифру збитків було визначено на підставі підрахунків надлишків продукції на внутрішньому ринку за результатами сезону. Фахівці вказують, що експортні обмеження негативно впливають на авторитет країни на зовнішньому ринку і не сприяють поліпшенню інвестиційного клімату в АПК. Згідно правил світової організації торгівлі, Україна може вводити квотування експорту зерна, якщо підтвердить його нестачу всередині країни [22].

Проведені дослідження показали, що споживання зерна в Україні за останні десять років знаходиться майже на однаковому рівні, в той час коли валові збори зазнають значних коливань (рисунок 3.1).

 

Рис. 3.1. Динаміка валових зборів зернових та зернобобових культур та обсягів внутрішнього споживання основних видів зерна в Україні, тис. тонн [23,24]

 

Рисунок показує, що за останній десятилітній період 2006 та 2007 роки не були низьковрожайними. Більшу кількість збіжжя отримали тільки в 2001-2002 та 2004-2005 роках. За весь час (крім 2003 року) в Україні вироблялося зерна більше його внутрішньої потреби, що підтверджує наявність експортного потенціалу. Проте лишки не були занадто великими, що свідчить про необхідність регулювання процесів і об’єктивність підстав квотування зерна.

За останній час мала місце відносна сталість споживання продукції. При великих коливаннях врожаю це досягається експортно-імпортними операціями (рисунок 2).

 

Рис. 2. Динаміка експорту та імпорту пшениці в Україні, тис. тонн [23]

 

Посилення контролю держави за рухом продукції полягає в необхідності уникнення спонтанності зовнішньоторговельної діяльності, підтвердженням чого стануть події 2002-2003 маркетингового року. Великі експортні партії на початку сезону викликали навесні необхідність формування зернового продовольчого фонду країни за рахунок імпорту в обсязі 3,4 млн. тонн пшениці. Такого великого обсягу закупок не було за період з 1990 року. Виняток склав 1995 рік, коли імпортували 15,4 млн. тонн. Після цього максимальне ввезення складало 0,8 млн. тонн у 2002 році.

Відсутність своєчасної точної інформації про величину запасів продовольства, на підставі яких регулюються обсяги та строки експортно-імпортних операцій, спричиняє дисбаланс в економіці. Тому, квотування як вид державного регулювання ринку може мати місце, проте проводити його потрібно на вищому рівні організації без втрати економічної ефективності діяльності учасників національного ринку. Великі збитки сільгоспвиробників та псування у зерносховищах продукції свідчать про неправильно вибраний підхід урядовців.

Відсутність балансу сільськогосподарської продукції, нерегульованість її надходження в масштабах країни призвели до перевиробництва окремих її видів.