Особливості використання церковної та релігійної лексики в романі Ю. Збанацького «Хвилі»

Виражаючи думку безлічі сучасних літераторів, без перебільшення варто сказати, що вказаний твір впливає не лише на літературний процес, задаючи тон сучасній літературі, а й стає символом боротьби, проникаючи у свідомість кожної людини.

Продовженням «Таємниці Соколиного бору» є повість «Літо в Соколиному» (1953). Події передаються через світосприймання семикласника Вадика Ткаченка, який із сестричкою Світланою проводить шкільні літні канікули в селі Соколиний бір у свого дядька. Змальовуючи післявоєнне життя села Соколиний бір, автор продовжив розповідь про героїв попереднього гвору, учасників партизанських боїв. Тимко став студентом-заочником, ініціатором будівництва міжколгоспної гідроелектростанції, Любов Іванівна — директором школи, Василь Іванович (Василько) — капітаном Радянської Армії, Героєм Радянського Союзу. Основною темою повісті є показ романтики буднів. Збанацький як талановитий письменник-педагог вважав, що дітям необхідно розповісти не лише про героїку війни, а й героїзм трудових звершень народу. Його повість піднімає важливі проблеми трудового виховання післявоєнного покоління дітей.

Боротьбі з фашизмом присвячена повість «Лісова красуня» (1955), яка характеризується добре продуманим, динамічним сюжетом із цілим рядом гострих перипетій і ситуацій, пригодницькими елементами. Цю повість можна повністю віднести до пригодницького жанру. Вона побудована у формі розповіді командира партизанського загону Андрія Хруща про історію одного із з'єднань народних месників. Особливістю художньої форми твору є те, що оповідач говорить не про себе, а про складності партизанської боротьби, про героїв партизанської звитяги. На цьому фоні вимальовується й постать командира - радянського патріота, безмежно відданого своїй Вітчизні, блискучого організатора й керівника. Розповідь від першої особи надає повісті достовірності і принадної щирості.

Оповідання письменника, зібрані у книжках «Крилатий гонець», «Ласунка», «Гвардії Савочка» та інших, також здебільшого присвячені змалюванню партизанського життя, боротьбі з фашистами.

Партизанська дійсність підказала письменникові й сюжет одного з найпоетичніших оповідань «Щедрий їжачок». Знесилений і поранений партизан знемагав від голоду й спраги. Врятував воїна-героя від неминучої загибелі запасливий їжак, який приносив у хащі груші і яблука.

Однак, на цьому зупини перелік зупиняти не доводиться, адже митець писав і на інші теми, що стали прикладом майстерності у літературни колах сучасності.

Так, у Ю. Збанацького, мабуть, немає твору який не був би пройнятий турботою про становлення майбутнього громадянина. Критика не раз відзначала кровну зацікавленість письменника в розвитку освіти, удосконаленні шляхів навчання і виховання дітей різного віку і, передусім, підлітків. Відомо, який великий резонанс мав роман «Малиновий дзвін», що ставив питання про перебудову роботи в школі в післявоєнний час. Критика застарілих методів виховання і педагогів-талмудистів давалась і в повісті «Курилові острови».

Більшість «романів виховання» Збанацького написано про учнів середнього і старшого шкільного віку і відповідно цим категоріям читачів адресовані. Крім згаданих, назвемо ще такі, як «Морська чайка», «Героподвія». Для учнів молодших класів проблеми, що піднімаються в цих творах, ще надто складні, не відповідають їхньому життєвому досвіду. Але учитель, що працює в І—IУ класах, знайде в них багато цікавих і корисних спостережень про внутрішній світ дитини, шляхи формування юного характеру. Вони збагатять його як вихователя, принесуть величезну естетичну насолоду.

За роман « Кують зозулі» (1975) Ю. Збанацький удостоєний премії імені Лесі Українки. Висока майстерність письменника в цьому творі не викликає здивування, адже він талановито проникав у дитячий світ і в раніше написаних повістях. Його герой Харитон Кулумбас, як і ровесники-підлітки з інших творів, переживає складний період становлення характеру, вироблення життєвої позиції. У Збанацького ніколи не було тенденції до спрощеного показу проблем дитинства — тут і підліткові бурі, і конфлікти, і неосмислені вчинки.

Героєві повісті Збанацького «Курячий бог» — чотири роки. Але це, звичайно, не значить, що твір адресований дітям такого віку. Фільм «Втікач з «Янтарного», що поставлений за цією повістю, з захопленням подивляться діти і дорослі. А книжка, хоча в ній з такою глибиною показані особливості мислення й світосприймання дошкільниками навколишньої дійсності і таким блискучим знавцем дитячої психології виступає в ній автор, написана, звичайно, не для малят. У повісті є один дуже важливий аспект — в ній показано, якими діти бачать дорослих. Твори такого характеру з’являються не часто, а вони дуже потрібні.

Допитливий, але пустотливий і бешкетуваний Сергійко Момот, образившись, втік із дитячого садка й пустився в самостійні мандри.

Надзвичайно цінним уроком майстерності Ю. Збанацького для сучасної літератури є те, що глибоко індивідуалізуючи вчинки й характер мислення дошкільника, письменник яскраво відтворив типовість переживань і поведінки дітей такого віку, а разом з тим особливість приморської природи, красу й принадність людської праці.

Чому повість названа «Курячий бог»? На морському березі