Ознайомлення дітей з корисними копалинами рідного краю у гуртках туристсько–краєзнавчого напрямку (з досвіду роботи)

У мінералогії застосовується найбільш простий спосіб визначення міцності – дряпання одного мінералу іншим. Для оцінювання міцності використовують шкалу Мооса, яка представлена десятьма мінералами. Їх порядковий номер і відповідає умовній одиниці міцності. Це: 1. Тальк. 2. Гіпс. 3. Кальцит. 4. Флюорит. 5. Апатит. 6. Ортоклаз. 7. Кварц. 8. Топаз. 9. Корунд. 10. Алмаз. Кожний наступний у шкалі Мооса дряпає своїм гострим кінцем усі попередні.

За хімічним складом та структурою всі мінерали розділяються на великі групи, або розділи.

 

 

Найбільш розповсюдженими мінералами, що входять у склад осадових порід, є кварц, польовий шпат, слюда, кальцит, доломіт, каолініт, глауконіт, хлорит, фосфорит, гіпс, пірит. Хоча в уламках вони різної величини та ступеню згладжуваності, але навіть при невеликій практиці легко і правильно угадуються. Окрім перерахованих зустрічаються, особливо у пісках, суглинках, супесях і глинах мінерали важких фракцій: гранат, циркон, рутил, ставроліт, але їх пізнати дуже важко.

Кварц звичайно призматичної форми з ясно видимою горизонтальною штриховкою по гранях призм. За хімічним складом – це оксид кременю. Різновиди: прозора – гірський кришталь, звичайний кварц (не кольоровий або молочно – білого кольору), від домішок заліза фарбуються у жовті відтінки), аметист (фіолетового кольору), димчастий (раухтопаз), чорний (моріон). Відомі скрито кристалічні різновиди кварцу: роговик, кремінь, халцедон, агат, опал (не кристалічний кварц з різною кількістю води).

Кварц – звичайний мінерал уламкових порід, як піски, глинисті піски, де він знаходиться у вигляді більш або менш згладжених зерен – круглих або вуглуватих; для зерен кварцу характерні скляний блиск та висока міцність.

Польові шпати – найбільш розповсюджені у земній корі, типово породоутворюючі мінерали кришталевих порід. За хімічним складом – це алюмосилікати. При руйнації та вивітрюванні кришталевих порід польові шпати розкладаються на уламки неправильної або подовженої форми та часто входять у склад пісків, що називають аркозовими. Блиск скляний, але каламутний; уламки їх менш прозорі, ніж уламки кварцу.

Слюди різноманітні внаслідок складності свого хімічного складу. Розрізняють: світлі або білі слюди, найбільш розповсюджена – мусковіт (калійно – алюмінієва слюда) ; темні або чорні, наприклад біотит. Вони часто входять до складу кришталевих порід, але руйнація та вивітрювання визволяють їх, і уламки слюди у формі пластинок, листочків, лусочок дуже часті у пісках та пісковиках.

Кальцит   при розколюванні легко розпадається на мілкі ромбічні уламки. Відомий також під назвою вапняковий шпат, а некорольовий різновид – ісландський шпат. Широко розповсюджений у осадових породах. Колір білий, різних відтінків; бурно закипає при дії соляної кислоти. Кришталевий кальцит складає метаморфічну породу – мармур.

Доломіт уявляє собою подвійну сіль  та утворює потужні пласти, часто перемішуючись з вапняками, глинами, гіпсами, ангідритами. Колір білий, жовтий, рожевий. Від соляної кислоти скипає лише при подрібненні у порошок або підігріванні.

Каолініт – головна складова частина глин – звичайно білого кольору; домішки фарбують його у жовтий, сірий та інші кольори; на дотик жирний; липне до язика у сухому стані. Утворюється переважно внаслідок вивітрювання польових шпатів.

Глауконіт є гідрослюдою темно – зеленого кольору; кристали мають круглі контури, як “піщинки”, зерна. Вони вкраплені частіше всього у пісковики, вапняки, глини; надають їм зелений колір. Утворюються на морському дні.

Хлорити мають слюдоподібний вигляд пластинок зеленого кольору (від грецького слова хлороз – зелений) ; хімічний склад дуже складний та ще мало вивчений.

Фосфорити зустрічаються у вигляді радіально – концентричних конкрецій та щільних мас мінералу апатиту, звичайно не мають кришталевої будови та вміщують включення різних піщинок. Колір темно – сірий, навіть чорний.

Таким чином, земна поверхня складається з гірських порід і мінералів.

Мінерали – це природні речовини, що мають однорідний склад. Наприклад: кухонна сіль, вугілля, золото.

Гірські породи – це природні скупчення одного чи кількох мінералів. З гірських порід складається земна поверхня. Наприклад: граніт, базальт, залізна руда. Так граніт складається з трьох мінералів: кварц, слюда, польовий шпат.

Мінерали і гірські породи мають певні властивості: колір і блиск, твердість, агрегатний стан, запах, тощо.

Корисні копалини – це гірські породи і мінерали, які людина використовує у своїй господарській діяльності. Залежно від застосування у господарстві, корисні копалини поділяють на такі групи:

Паливні або горючі (кам’яне вугілля, торф, нафта, газ) ;

Рудні – з яких виплавляють метал (мідні руди, залізні руди) ;

Нерудні – кухонна сіль, сірка, графіт;

Будівельні – пісок, глина, граніт, вапняк.

 

 

Корисні копалини Донецької області багато чисельні та різноманітні. Вчені знайшли тут більше половини елементів, що входять до періодичної системи Менделєєва.

На базі використання корисних копалин виникли та розвиваються вугільна, коксівна, хімічна, металургійна, склярська, соляна промисловості, потужні теплові електростанції, виробництво будівельних матеріалів. Широке використання корисних копалин області зумовило виникнення великих машинобудівних підприємств, густої мережі залізних доріг, найбільшу в Україні щільність населення.

 

 

Головне багатство Донеччини – кам’яне вугілля. Тут зустрічаються усі його різновиди, необхідні для розвитку різноманітних галузей промисловості. Жирне та виснажено – спекаюче вугілля використовується у коксівному