Політична психологія

Якщо ідеологія є продуктом спеціалізованої свідомості, теоретичною діяльністю групи, то психологія формується у процесі безпосередньої активності громадян на основі їх практичної взаємодії між собою і з інститутами влади. Політична психологія може виражатися як в стійкіших формах (здоровий глузд, психолог. склад нації, вдачі), так і в рухливіших, динамічніших (переживання, настрої).

У Європі існують свої давні традиції аналіза політико-психологічних досліджень. Успішною в цій царині можна визнати діяльність А. Ашкеназі, Г. Ледерера, Х.-Г. Мозера, П. Шмідта (Німеччина); А. Дорна, С. Московічі, А. Першерона (Франція); М. Біллінга, А. Семюеля, Х. Гаета (Велика Британія) та ін..

Відлік сучасного етапу еволюції політичної психології, можливо, слід вести із часу видання у 1973 році колективної монографії під редакцією Джин Клутсон. В ній підбиті підсумки розвитку політичної психології і виокремлені найважливіші напрямки для подальших досліджень. Іншою помітною віхою було з'явлення в світ монографії під редакцією М. Германн у 1986 році.

Таким чином, система політичної психології складається як із раціональних так і ірраціональних, духовних елементів (логіка соціальної взаємодії + логіка інстинктів). За такого поєднання людина може орієнтуватися в політичному житті, використовуючи не лише придбані соціально-психологічні властивості, але й ірраціональні механізми, первинні плотські реакції (В.П. Пугачов, А.І. Соловйов).

Більшість науковців погоджуються із тим, що фокус вивчення і дослідження в дисципліні повинен бути зосереджений на взаємодії політичних й психологічних феноменів. Визначаючи об'єктне поле можна зазначити, що досліджувати у першу чергу слід політичну сферу суспільства через вплив на неї та взаємодію з нею психологічних компонентів. Також треба приділяти більше уваги політичному і соціальному контексту психологічних явищ які піддаються аналізу, вивчати не тільки результат психологічних впливів на політику, але й спробувати зрозуміти процес формування тих чи інших політичних переконань.

Можна визначити об'єкт політичної психології і як рефлекторні й рефлексивні механізми формування політичних уявлень у масових, групових та індивідуальних суб'єктів влади, те, що зв'язують їх мислення і практичну активність у стабільних і нестабільних політичних процесах, міжнародних і внутрішньопол відносинах. Отже, об'єкт політичної психології — політична участь, політичне лідерство, політичні цінності та настанови; мотиви, що впливають на політичну поведінку, індивідуальну, групову та масову свідомість.

 

 

Поняття політичної соціалізації особистості. Особистість - одночасно і суб'єкт і об'єкт політики. Але одні люди більшою мірою виявляють політичну активність, інші - меншою, а треті взагалі намагаються «втекти» від політики. Одні прагнуть до утвердження існуючогополітичного ладу і виявляють конструктивну політичну поведінку, інші, навпаки, вживають заходи, спрямовані на його повалення ідемонструють деструктивну позицію.

Є й такі, хто легко пристосовується до будь-якого політичного режиму і будь-якої влади. Така різноманітність видів політичної поведінки багато в чому обумовлено характером політичної соціалізації особистості.

У загальному плані соціалізація (від лат. socialis - суспільний) – це процес активного відтворення особистістю соціального досвіду, що здійснюється в її діяльності і спілкуванні. Політичну соціалізаціюособистості можна визначити як процес активного відтворення особистістю політичного досвіду, певної системи норм, цінностей та установок політичної діяльності і політичних відносин. Можна сказати і по - іншому: політична соціалізація особистості - це процес, в ході якого у особистості в кілька етапів формуються певна картина політичного світу, досвід політичної діяльності і політичного спілкування.

Політична соціалізація має дві основні функції:

1) забезпечення достатньо ефективного в рамках даної соціальної системи політичної взаємодії з різними політичними організаціями;

2) збереження динамічної рівноваги політичної системи , а разом з тим і самого суспільства завдяки засвоєнню новими членами прийнятих в ньому норм і ціннісних зразків політичної поведінки.

Стрижнем політичної соціалізації є збагачення особистості політичним досвідом попередніх поколінь, який виражений в політичній культурі. Політична культура - це сукупність загальноприйнятих цінніснихорієнтації, переконань і норм політичного життя суспільства. У міру їїзасвоєння людина все більше адаптується до існуючої політичної системі, стає в змозі активно впливати на неї, тобто дедалі більше ступеня робиться суб'єктом політичного життя.

Таким чином, політична соціалізація особистості - це завжди двосторонній процес, у якому особистість, з одного боку, відчуває на собі вплив різного роду політичних суб'єктів, а з іншого боку, у міру соціалізації сама стає в змозі впливати наполітичне життя суспільства.

Процес політичної соціалізації включає в себе різні рівні, механізми і фактори. Найширший - міжнародний рівень, що охоплює міжнародні спільноти та організації. Тут на особистість впливають прийняті в міжнародному співтоваристві цінності, норми і чинники: недопущення розповсюдження ядерної зброї, загрози міжнародних конфліктів,запобігання глобальних катастроф, міжнародних фінансових криз і т.д.

 

 

Політичні потреби та інтереси набувають пріоритетного значення для переважаючої частини всіх соціальних груп. Участь у політичній боротьбі,