Політична психологія

Окрім того сім’я Джугашвілі почала розпадатись, що також мало свій вплив на Сосо. Він все більше і більше був відданий сам собі. І чим менший був вплив сім’ї, тим сильнішим ставав вплив вулиці.

Сосо переніс віспу, в результаті чого лице і руки в нього залишились рябими, також відомо, що Сталін мав дефект лівої руки, причини виникнення якого мають кілька версій.

В будь-якому випадку з шести років Сосо став втрачати здатність грати в деякі дитячі ігри. А оскільки з дитинства він був схильний до лідерства, це не могло не зачіпати його дитяче самолюбство, і, можливо, являлось однією з причин його постійних конфліктів з ровесниками.

Все це сприяло формуванню у нього деякої відчуженості по відношенню ровесників, озлобленості і жорстокості по відношенню до образників.

До того ж необхідно додати, що протягом століття Грузія була ареною безмежних воєн. Тому виховання жорстокості було невід’ємною частиною суспільного виховання.

Вихованню жорстокості сприяли і деякі дитячі ігри. Багато ровесників Сосо мали рогатки і самопали. Мав їх і Сосо. По спогадах сусідки, він дуже любив вбивати пташок.

Вплив на формування особистості Йосифа, мав його батько. Товариш по школі розповідав як Віссаріон своїм грубим відношенням до дружини і сина та жорстокими побоями “... виганяв із серця Сосо любов до бога і людей, і сіяв відразу до власного батька”.

Рабське становище грузинської жінки в сім’ї наклало на нього свій відбиток на все життя. Сталін пізніше визнав програму яка вимагала повного рівноправства жінок, але в особистих відносинах назавжди залишився сином свого батька, і дивився на жінку як на нижчу істоту, що призначена для необхідних, але обмежених функцій.

В духовному училищі Сталін навчився добре писати на російській мові, але вільно говорити не міг так і до кінця свого життя. По російськи він говорив тихо і повільно. Тому в революційному середовищі, де ораторські здібності цінилися особливо високо, Сталін постійно почував відчуття неповноцінності.

Семінарія повпливала на Сталіна двосторонньо: там був строгий режим і дисципліна тому вона виховувала не тільки вірних слуг режиму і церкви, але й революціонерів, а з іншої сторони вона мала інше відношення: вона розвинула і раніше властиву йому хитрість і грубість. Догматизм і нетерпимість, характерні для його статей і виступів, стиль також склався не без впливу церковної освіти. В книзі “Тільки один рік” дочка Сталіна писала: “Церковна освіта була єдиною системною освітою, отримана моїм батьком. Я переконана, що церковна школа де він провів в загальному більше 10 років, мала величезне значення для характеру батька на все його життя, підсилюючи і укріплюючи вроджені якості. 

Релігійного почуття у нього ніколи не було. Безкінечні молитви, насильницьке духовне навчання могли викликати у молодої людини ні на хвилинку не віруючої в дух, в бога, тільки зворотній результат: крайній скептицизм до всього “небесного”, “піднесеного”. Результатом став навпаки, крайній матеріалізм, цинічний реалізм “земного”, “тверезого”, практичного і приниженого погляду на життя. Замість духовного досвіду він розвинув в собі зовсім інше, близьке знайомство з лицемірством, дволикістю, таким характерним для немалої частини духовенства, яка вірує лише зовнішньо, тобто не вірує взагалі. Із свого семінарського досвіду він зробив висновок, що люди нетерпеливі, грубі, обманюють свою паству і тим тримають її в руках і на кінець мають багато слабкостей. Нетерпеливість, нездібність погодитись з протилежною думкою, якщо вона очевидно більш здорова, я відношу в ньому також за рахунок досвіду, винесеного з семінарії, де вихованням прививалась фанатизм і нетерпеливість”.

Уже в роки навчання товариші відмічали у Йосифа схильність знаходити в інших тільки погані сторони і з недовірою відноситись до безкорисних прагнень. Він вмів грати на чужих слабкостях і зводити своїх суперників лобами.

Сталін не просто пробився до трону, але й зумів в значній мірі створити його для себе. У нього були видатні здібності, які дозволяли саме йому усунути суперників осідлати процес перетворення безконтрольної влади партії в абсолютну особисту владу. Ніхто не може заперечити ці специфічні технологічні здібності Сталіна як апаратника – закулісні заговори, демагогія, уміння очікувати, безпідставна недовірливість, примітивне, але саме тому досягавши цілі, підступності, безвікова пам’ять виносливість, необмежена самовпевненість, “східна” непроникливість, знання простих людських слабкостей, природний практичний розум, чітко відпрацьований імідж, відсутність будь-яких обтяжливих для політика прив’язаностей, погрішностей і принципів.

Овації на славу собі Сталін заохочував і, інколи розстрілював тих, хто мало йому аплодував. Сталін насолоджувався власною владою. Він проявив особисту мстивість, злопам’ятство, садизм і інші темні пристрасті, властиві його натурі. І при цьому не врахував жодні класові інтереси і діяв, інколи навіть наперекір цим інтересам – виявляючи виключно особисту жорстокість, особисту підступність і особисте прагнення влади.

Джугашвілі володів єдиною виключно геніальною здібністю. Він як ніхто інший розбирався в людях і бачив їх наскрізь. І тому дуже вдало підібрав кадри. Людей талановитих або