Попередження синдрому емоційного вигорання у медичних працівників

Складові синдрому емоційного вигорання (згідно моделі К. Маслач та С. Джексон) такі: емоційна виснаженість; деперсоналізація (цинізм) ; редукція професійних досягнень. Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошення і втоми, викликане власною роботою. Деперсоналізація передбачає цинічне ставлення до роботи та до її об’єктів. Редукція професійних досягнень – виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній. При синдромі хронічної втоми типові скарги хворих: прогресуюча втома, зниження працездатності; погана переносимість раніше звичних навантажень; м’язова слабкість, біль у м’язах, розлад сну, головні болі, забудькуватість; дратівливість, зниження розумової активності та здатності до концентрації уваги. У осіб, які страждають синдромом хронічної втоми, може реєструватися тривалий субфебрилітет, біль у горлі. Ознаки СЕВ: виснаження, особистісна відстороненість, відчуття втрати власної ефективності, або падіння самооцінки. Пять груп симптомів, характерних для СЕВ: фізичні, емоційні, поведінкові симптоми, інтелектуальний стан, соціальні симптоми. Виділяють три основні чинники, які відіграють істотну роль в синдромі емоційного вигорання – особистісний, рольовий та організаційний. Схильні медичні працівники до синдрому, перш за все ті, хто здійснює догляд за важкими хворими з онкологічними захворюваннями, ВІЛ/ СНІДом, працюють в опікових і реанімаційних відділеннях та ін. Фактори ризику формування дезадаптаційних станів особистості лікаря можна розділити на чотири групи: соціальні, діяльні, суб’єктивні, індивідуальна-особистісні.

Виділяються такі рівні лікувально-профілактичних заходів щодо вигорання: макрорівень – суспільство (організаційний та соціально-економічний) ; мезорівень – колектив (професійне середовище) ; мікрорівень – особистість (психокорекція і психотерапія; фармакотерапія; альтернативні методи: аромо-, бальнео-, рефлексотерапія тощо. Таким чином, необхідно впроваджувати в систему медико-психологічного менеджменту програми групового навчання і особистого коучінгу для зменшення ймовірності того, що процес вигорання вийде з-під контролю.

Емпіричне дослідження було проведене на базі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні (ВОДКЛ). Лікарня розташована за адресою: 21029, Вінниця, вул. Хм. Шосе, 108. У лікарні працюють близько 170 лікарів та 380 чоловік середнього медичного персоналу. Для дослідження було обрано медпрацівників онкогематологічного відділення ВОДКЛ. Для досягнення поставленої мети було обстежено працівників відділення ВОДКЛ – всього 42 особи, з них 3 лікаря (7%), 16 медичних сестер (38%) та 23 молодших медичних сестри (55%). Серед обстежених усі, крім одного лікаря, – жінки, вік досліджених – від 25 до 56 років, стаж роботи в установі становив від 3 до 20 років. Для анонімності дослідження кожному медпрацівнику присвоєний відповідний номер (1-42). Визначення рівня емоційного вигорання здійснювалось за допомогою методик: діагностики рівня емоційного вигорання В. Бойка, К. Маслача та С. Джексона, емоційної спрямованості Б. Додонова і смисложиттєвих орієнтацій Д. Леонтьєва.

За результатами дослідження опитаних медпрацівників ВОДКЛ: стадія формування СЕВ (31, 0±4, 6%), фаза резистенції (28, 6±4, 5% респондентів), така, що формується (50, 0±5, 0%), виснаження (19, 0±3, 9%), а така, що формується (33, 3±4, 7%), фаза напруження (31, 0±4, 6%), така, що формується (47, 6±5, 0%).

Аналіз поєднання сформованості фаз та завершеності симптомів показав, що у 54, 8±5, 0% респондентів діагностовано сформованість однієї чи всіх трьох фаз, а у 45, 2±5, 0% – процес формування тієї чи іншої фази. У 33, 3±4, 7% респондентів було діагностовано формування однієї фази: у 50, 0±5, 0% з них за рахунок сформованості фази напруження, у 35, 7±4, 8% – резистенції та у 14, 3±3, 5% – фази виснаження.

За методикою (автори – К. Маслач та С. Джексон) серед лікарів емоційне виснаження коливається від 11 до 24, у медсестер – від 8 до 46, у молодших медсестер – від 10 до 48. Ці дані підтверджують результати опитування за методикою В. Бойка. Стосовно деперсоналізації медпрацівників, то дані коливаються в межах 5-18. Редукція персональних досягнень опитаних 15-36, тобто середній і високий показники.

Результати дослідження емоційної спрямованості медпрацівників ВОДКЛ за методикою Б. Додонова показали, що більшу кількість балів набрали естетичні емоції (потреба в них), гедоністичні, романтичні, а найменше – глоричні емоції. За методикою Д. Леонтьєва результати дослідження такі: середні показники, що характеризують смисложиттєві орієнтації: мета в житті – 32, у лікарів – 28, у медсестер – 38, мол. медсестер – 29. Процес життя або інтерес і емоційна насиченість життя характеризують так: сер. бал – 26, у лікарів – 30, медсестер – 31, мол. медсестер – 18. Результативність життя або задоволеність самореалізацією – сер. бал – 28 у лікарів – 32, медсестер – 34, мол. медсестер – 19. Локус контролю (я) : сер. бал – 35, у лікарів – 42, медсестер – 34, мол. медсестер – 29. Локус