Предмет:
Тип роботи:
Бакалаврська робота
К-сть сторінок:
106
Мова:
Українська
center;">
РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ
Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності працівників під час трудової діяльності. Об’єктом охорони праці є здоров’я і працездатність людини, а предметом – засоби і заходи, спрямовані на їхнє збереження.
Правові заходи охоплюють законодавчі акти загального та спеціального призначення. До загальних законодавчих актів з питань охорони праці належать: Конституція України; Кодекс законів про працю; Закон України «Про охорону праці»; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [1-17].
Сутність охорони праці у ВОДКЛ полягає у визначенні можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що можуть проявитися при проведенні запланованих для виконання робіт; прогнозуванні моментів прояву зазначених факторів; проведенні необхідних профілактичних заходів.
Забезпечення безпеки праці на практиці здійснюється послідовною реалізацією таких етапів:
1) визначення (виявлення) небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів;
2) локалізація або усунення виявлених факторів;
3) визначення методів і засобів захисту працюючих (засобів колективного або індивідуального захисту) ;
4) визначення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.
Нове Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгірпромнагляд України) Затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №408/2011.
В ВОДКЛ дотримуються санітарно-гігієнічних вимог і організовують робочі місця згідно вимог з охорони праці взагалі. Робоче місце – це зона трудових дій працівника, обладнана для виконання певних операцій виробничого процесу. На одному робочому місці можуть працювати два або кілька працівників, які виконують спільне завдання.
Виходячи з цих головних завдань, наукова організація робочого місця забезпечує створення працівникові всіх необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці за можливо менших фізичних зусиль і мінімального нервового напруження та передбачає:
- оснащеність робочого місця відповідним його призначенню основним і допоміжним устаткуванням, технологічною й організаційною оснасткою, засобами зв’язку;
- раціональне планування, тобто найзручніше і найефективніше розміщення усіх елементів робочого місця для трудового процесу;
- забезпечення безперебійного обслуговування робочого місця допоміжними службами;
- створення безпечних і здорових умов праці.
У ВОЦПБС робочі місця розрізняють за змістом здійснюваних на них процесів праці, характером технічного оснащення, а також за ступенем технологічного взаємозв’язку з іншими ланками підприємства. Оскільки головним елементом трудового процесу є людина, організація робочого місця має спиратися на забезпечення їй необхідних зручностей. Тому планувати робочі місця треба з урахуванням антропометричних особливостей людини.
Категорію важкості праці визначають за інтегральним показником важкості праці де U – інтегральний показник важкості праці; n – кількість чинників, що визначають умови праці на робочому місці; m X – найвища оцінка у балах, яку отримав хоча б один чинник умов праці; i X – оцінки у балах, які отримали інші чинники умов праці, крім чинника з найвищою оцінкою.
Чинники, які визначають умови праці, поділені на дві групи:
санітарно-гігієнічні чинники:
• температура повітря на робочому місці в теплий і холодний період року в приміщенні або надворі;
• відносна вологість повітря;
• швидкість руху повітря в теплий і холодний період року;
• шкідливі речовини (кожна речовина як окремий чинник) ;
• виробничий пил;
• шум;
• вібрація;
• освітленість;
психофізіологічні чинники:
- фізичне навантаження (загальне, місцеве та робоча поза) ;
- нервово-психічне напруження (тривалість зосередженого спостереження, кількість об’єктів спостереження, кількість опрацьованих сигналів за годину) ;
- напруження зору;
- монотонність праці (кількість операцій чи елементів, що виконуються, тривалість повторювальних операцій) [50].
Вплив кожного із цих чинників на організм людини залежно від їхньої інтенсивності оцінюють за бальною шкалою від 1 до 6 шляхом порівняння фактичної інтенсивності дії цих чинників з нормативними показниками, які подані в табл. 1. 7 та 1. 8.
Вирішення питань виробничої санітарії та професійної гігієни в нашій країні забезпечує закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», який регулює суспільні відносини, що виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов’язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду.
Атестацію робочих місць за умовами праці проводять на підприємствах, в організаціях, установах (надалі – підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали з потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих чинників можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їхніх спадкоємців.
Головна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником чи уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Атестацію робочих місць проводять відповідно до Положення про гігієнічну класифікацію праці за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу (№ 529 від 27. 12. 2001 МОЗ). За гігієнічною класифікацією умови праці поділяють на чотири класи.
Перший клас – оптимальні умови праці – такі умови, за яких зберігається не лише здоров’я працівників, а й створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні