Попередження синдрому емоційного вигорання у медичних працівників

 

 

Бакалаврська робота присвячена вирішенню теоретичних та практичних питань виявлення та попередження синдрому емоційного вигорання у медичних працівників.

Визначено сутність, основні ознаки, складові та чинники синдрому емоційного вигорання, особливості прояву і профілактики емоційного вигорання у медичних працівників.

Проведено емпіричне дослідження синдрому емоційного вигорання серед медпрацівників ВОДКЛ, проаналізовані закономірності виникнення даного феномену і заплановано профілактичні психологічні заходи для його попередження.

Акцентовано увагу на психологічній саморегуляції як методу запобігання виникнення синдрому у медпрацівників ВОДКЛ, описано спеціальні програми і техніки для його профілактики.

Бакалаврська робота складається із вступу, переліку умовних позначень, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, додатків. Загальний обсяг роботи становить 97 сторінок. Список літератури складається із 76 джерел. Бакалаврська робота містить 9 рисунків, 9 таблиць.

Ключові слова: синдром емоційного вигорання, вигорання, професійне вигорання, стрес, медичні працівники, емоції.  

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

Вступ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

1.1. Сутність синдрому емоційного вигорання у медичних працівників

1.2. Основні ознаки, складові та чинники емоційного вигорання

1.3. Особливості прояву і профілактики емоційного вигорання у медичних працівників

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВОДКЛ

2.1. Організація експерименту і результати вивчення наявності емоційного вигорання у медпрацівників ВОДКЛ

2.2. Аналіз результатів дослідження для планування профілактичної роботи

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ У МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВОДКЛ

3.1. Попередження синдрому вигорання у медичних працівників через психологічну саморегуляцію

3.2. Спеціальні програми як метод профілактики синдрому

емоційного вигорання у працівників лікарні

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Висновки І ПРОПОЗИЦІЇ

Список використаних джерел

ДОДАТОК А Діагностика рівня «Емоційного вигорання» (за В. Бойко)

ДОДАТОК Б Опитувальник «Професійне вигорання» (ПВ)

ДОДАТОК В Тест-анкета: Емоційна спрямованість (Б. І. Додонов)

ДОДАТОК Д «Смисло-життєві орієнтації» адаптований

Д. А. Леонтьєвим, СЖО

 

 

СЕВсиндром емоційного вигорання

МКБ-10 

синдром емоційного вигорання за Міжнародною класифікацією хвороб

ВОДКЛ- Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня

ВООЗ- Всесвітня організація охорони здоров’я

 

 ВСТУП

 

Актуальність дослідження полягає в тому, що нині істотно розширилася не тільки кількість симптомів, але і збільшився перелік професій, представники яких схильні до небезпеки емоційного вигорання. До цих професій належать соціальні працівники, лікарі, вчителі, політики, менеджери, адвокати та ін. В результаті, синдром емоційного вигорання (СЕВ) перетворився на «хворобу» соціальних і комунікативних професій.

Специфіка роботи людей даних професій, особливо медичних працівників, відрізняється тим, що в них присутня велика кількість ситуацій з високою емоційною насиченістю і когнітивною складністю міжособистісного спілкування, і це вимагає від фахівця значного внеску до встановлення довірливих відносин і уміння управляти емоційною напруженістю ділового спілкування.

Загальною ознакою і причиною організаційного стресу виступає наявність внутрішнього конфлікту між вимогами з боку організації, привабливістю роботи у ній, очікуваннями і реальними можливостями працівниками.

Вигорання найбільш небезпечне на початку свого розвитку. «Вигоряючий» співробітник, як правило, майже не усвідомлює своїх симптомів, тому зміни у його поведінці першими помічають колеги. Дуже важливо вчасно помітити такі прояви і правильно організувати систему підтримки для цих співробітників.

Особливу увагу варто звернути на ідентифікацію тих чинників, які призводять до розвитку цього синдрому, і враховувати їх при розробці профілактичних програм.

Профілактика емоційного вигорання повинна охоплювати широкий спектр заходів, з одного боку тих, що, пом’якшують дію організаційних стрес-факторів, а з іншого тих, що дозволяють активізувати особисті ресурси персоналу, щоб ефективно долати негативні наслідки професійних і організаційних стресів.

Розробка профілактичних і реабілітаційних програм, що знижують ризик вигорання, повинна спиратися на результати аналізу стрес-факторів організаційного середовища, психодіагностику особистісних характеристик стійкого до стресу персоналу, і здійснюватися фахівцями-психологами.

СЕВ вивчали такі вчені, як Е. Махер, Л. Карамушка, Т. Ронгинська. Професійне вигорання працівників медичних закладів досліджували: Г. Каплан, І. Кущ, Г. Робертс, Дж. Седок, В. Семеніхіна, К. Черніс, А. Юр’єв; соціальних працівників – О. Романовська, Т. Ронгінська, О. Фурсенко, Т. Марек та інші; спортсменів – Б. Вайт, В. Могран, Р. Сміт, Р. Уейнберг, Р. Флиппин. Особливості професійного стресу та окремі прояви синдрому емоційного вигорання у медпрацівників досліджували: О. Баранов, В. Зеньковський, Л. Колеснікова, Ю. Львов, В. Ніконов, А. Реан, А. Шафранова та інші.

Проте у науковій літературі цілісного уявлення про причини виникнення, особливості прояву, ознаки емоційного вигорання та шляхи його подолання у медпрацівників не достатньо відображено.

Тому метою дослідження є вивчення сутності, ознак і шляхів профілактики синдрому емоційного вигорання на прикладі медичних працівників ВОДКЛ.

Виходячи із актуальності та мети дослідження, сформульовано такі основні завдання роботи:

• розкрити сутність, ознаки, складові та чинники СЕВ;
• описати особливості прояву і профілактики емоційного вигорання у медичних працівників;
• спланувати організацію