Попередження синдрому емоційного вигорання у медичних працівників

 

 

Оскільки емоційне вигорання є процесом, то виокремлюють його складові і стадії. Складові синдрому емоційного вигорання (згідно моделі К. Маслач та С. Джексон) такі: емоційна виснаженість; деперсоналізація (цинізм) ; редукція професійних досягнень [48; 72]. Під емоційною виснаженістю розуміється відчуття спустошення і втоми, викликане власною роботою. Деперсоналізація передбачає цинічне ставлення до роботи та до її об’єктів. Зокрема, в соціальній сфері при деперсоналізації виникає байдуже, негуманне, цинічне ставлення до людей, з якими працюють. Редукція професійних досягнень – виникнення у працівників почуття некомпетентності в своїй професійній сфері, усвідомлення неуспішності в ній.

В даний час виділяють близько ста симптомів, так чи інакше пов’язаних з СЕВ. Слід зазначити, що умови професійної діяльності часом можуть з’явитися і причиною синдрому хронічної втоми, який часто супроводжує синдром [75].

При синдромі хронічної втоми типові скарги хворих: прогресуюча втома, зниження працездатності; погана переносимість раніше звичних навантажень; м’язова слабкість, біль у м’язах, розлад сну, головні болі, забудькуватість; дратівливість, зниження розумової активності та здатності до концентрації уваги. У осіб, які страждають синдромом хронічної втоми, може реєструватися тривалий субфебрилітет, біль у горлі. При постановці цього діагнозу слід враховувати, що при цьому повинні бути відсутніми інші причини чи захворювання, здатні викликати появу подібних симптомів.

Відомо, що виділяються три ключові ознаки СЕВ. Розвитку СЕВ передує період підвищеної активності, коли людина повністю поглинена роботою, відмовляється від потреб, з нею не пов’язаних, забуває про власні потреби, а потім настає перша ознака – виснаження. Воно визначається як почуття високої напруги та вичерпання емоційних і фізичних ресурсів, почуття втоми, не проходить після нічного сну. Після відпочинку ці явища зменшуються, однак відновлюються після повернення в колишню робочу ситуацію [71].

Другою ознакою СЕВ є особистісна відстороненість. Професіонали при зміні свого співчуття до пацієнта (клієнта), розцінюють це як емоційне відсторонення, спробу впоратися з емоційними стресорами на роботі. У крайніх проявах людину майже ніщо не хвилює в професійній діяльності, майже ніщо не викликає емоційного відгуку – ні позитивні, ні негативні обставини. Втрачається інтерес до клієнта (пацієнта), який сприймається на рівні неживого предмета, сама присутність якого часом неприємна [76].

Третьою ознакою є відчуття втрати власної ефективності, або падіння самооцінки. Людина не бачить перспектив у своїй професійній діяльності, знижується задоволення роботою, втрачається віра у свої професійні можливості.

Отже, СЕВ є комбінацією фізичного, емоційного і когнітивного виснаження чи втоми, при цьому головним фактор є емоційне виснаження. Додаткові компоненти «burnout» є наслідком поведінки (купірування стресу), що веде до деперсоналізації або власне когнітивно-емоційного вигорання, яке виражається в скороченні персональних досягнень [40].

Нині немає єдиного погляду на структуру СЕВ, але, незважаючи на це, можна сказати, що він представляє собою особистісну деформацію внаслідок емоційно утруднених і напружених відносин у системі «людина-людина», що має безпосереднє значення для соціального і психосоматичного здоров’я особистості.

Таким чином, у людей, уражених СЕВ, як правило, виявляється поєднання психопатологічних, психосоматичних, соматичних симптомів і ознак соціальної дисфункції. Спостерігаються хронічна втома, когнітивна дисфункція (порушення пам’яті, уваги), порушення сну,  особистісні зміни. Можливий розвиток тривожного, депресивного розладів, залежностей від психоактивних речовин, суїцид. Спільними соматичними симптомами є головний біль, гастроінтестинальні (діарея, синдром подразненого шлунка) і кардіоваскулярні (тахікардія, аритмія, гіпертонія) порушення.

Отже, виокремлюють 5 ключових груп симптомів, характерних для СЕВ:

• фізичні симптоми (втома, фізичне стомлення, виснаження; зміна ваги; недостатній сон, безсоння; поганий загальний стан здоров’я, в т. ч. по відчуттях; утруднене дихання, задишка, нудота, запаморочення, надмірна пітливість, тремтіння; підвищення артеріального тиску; виразки і запальні захворювання шкіри, хвороби серцево-судинної системи) ;
• емоційні симптоми (нестача емоцій; песимізм, цинізм і черствість у роботі й особистому житті; байдужість, втома; відчуття безпорадності і безнадійності; агресивність, дратівливість; тривога, посилення ірраціонального занепокоєння, нездатність зосередитися; депресія, почуття провини; істерики, душевні страждання; втрата ідеалів, надій або професійних перспектив; збільшення деперсоналізації своєї чи інших – люди стають безликими, як манекени, переважає почуття самотності) ;
• поведінкові симптоми (робочий час більше 45 годин на тиждень; під час роботи з’являється втома і бажання відпочити; байдужість до їжі; мале фізичне навантаження; виправдання вживання тютюну, алкоголю, ліків; нещасні випадки – падіння, травми, аварії та ін; імпульсивна емоційна поведінка) ;
• інтелектуальний стан (падіння інтересу до нових ідей в роботі, до альтернативних підходів у вирішенні проблем; нудьга, туга, апатія, падіння інтересу до життя; віддається перевага стандартним шаблонам, рутині, ніж творчому підходу; цинізм або байдужість до нововведень; мала участь або відмова від участі в розвиваючих експериментах – тренінгах, освіті; формальне виконання роботи) ;
• соціальні симптоми (низька соціальна активність; падіння інтересу до дозвілля, захоплень; соціальні контакти обмежуються роботою; відчуття ізоляції, нерозуміння інших та іншими; відчуття нестачі підтримки з боку сім’ї, друзів) [68].