Порушення поведінки у дітей

Найбільшою трудністю є робота з сім'єю, оскільки дуже часто батьки або не бачать проблеми, або не хочуть визнавати її наявність і щось міняти у взаємостосунках з дитиною. Часто, починаючи вирішувати проблему поведінкових порушень конкретної дитини, доводиться стикатися з важковирішуваною проблемою порушення психологічного здоров'я самих батьків, порушення механізмів функціонування сім'ї, проблемою неповних сімей, наявність конфліктів між батьками і т. п.

Якщо ви досить часто стикаєтеся з проблемами взаємостосунків з дитиною, то слід одержати консультацію дитячого психолога. Грамотний фахівець завжди прийде на допомогу і вкаже на помилки у вихованні [16, с. 172].

Найважливішою умовою при організації коректувальної роботи є подолання батьківських і педагогічних обмежень і набуття ними нового досвіду взаємодії з дітьми за допомогою практичного тренування комунікативних навиків, переосмислення їх ролі і позиції по відношенню до дітей.

Методи і прийоми взаємодії з агресивними дітьми в конкретних ситуаціях.

Одним з основних напрямів роботи з агресивними дітьми є гнучке чергування і комбінування методів і прийомів поведінки дорослого залежно від особливостей вигляду і вираженості агресивної поведінки дитини, а також від конкретних зовнішніх обставин і умов прояву агресії в ситуації «тут і тепер».

Основні прийоми взаємодії з дітьми у випадках прояву фізичної агресії.

1. У тому випадку, коли дорослий бачить, що дитину вже ніколи відволікати і напад ось-ось відбудеться – якнайкращою реакцією дорослого буде просто відвести руку дитини або утримати його за плечі. При цьому потрібно різко сказати дитині не «Можна!». Якщо дорослий знаходиться оддалік, оклик теж може зупинити дитину, що знає з колишнього досвіду, що такі витівки не дозволені.

2. Різке слово агресивній дитині і прихильна увага потерпілому можуть явно показати дитині, що він програє від наслідків своєї поведінки. (Звичайно, дуже важливо, щоб в звичайний час винуватець користувався такою ж увагою).

3. Не варто примушувати дитину до вибачення – деякі діти швидко заучують формулу «Пробач», щоб уникнути недоброго уваги дорослих.

4. У агресивної дитини необхідно стимулювати виникнення гуманних відчуттів по відношенню до скривдженої їм дитини («Саша, невже тобі не жаль інших дітей?», «Якщо ти інших жаліти не будеш, то і тебе ніхто не пошкодує»).

5. Дитину, що вчинила агресивний вчинок, необхідно підводити до усвідомлення і розуміння ним причин своєї поведінки, а також його найближчих і віддалених наслідків («ти стукнув Віру тому, що..., а ще чому...?»).

6. В деяких випадках для попередження виникнення агресивних реакцій можна спробувати переключити увагу дитини. Засобами перемикання уваги на інший стан або поведінку є новизна, незвичність, несподіванка дій і поведінки.

7. Покажіть дитині кінцеву неефективність агресивної поведінки. Поясніть йому, що навіть якщо на початку він і досягне для себе вигоди, наприклад, відніме у іншої дитини вподобану іграшку, то згодом з ним ніхто з дітей не схоче грати, і він залишиться в гордій самотності. Навряд чи його спокусить така перспектива. Розкажіть також про такі негативні наслідки агресивної поведінки як невідворотність покарання, повернення зла і ін. [13, с. 86-88].

Основні прийоми взаємодії з дітьми у випадках прояву вербальної агресії.

Агресивність не обов'язково виявляється у фізичних діях. Вербальна агресія – цей вираз негативних відчуттів як через форму (сварка, крик, виск), так і через зміст словесних відповідей (загроза, прокляття, лайка). Та обставина, що лайливі слова шокують дорослих, привертають їх увагу, виявляється якнайкращим мотивом, щоб повторювати їх.

1. Деякі діти лаються абсолютно безневинно. Вони не знають значення слів і не мають наміру когось шокувати. В подібному випадку найефективнішим буде просто сказати, що це грубе або неприємне слово і краще його не використовувати.

2. Не розуміючи значення слова, діти часто знають, що воно заборонено. Дитина використовує його для ефекту, щоб засмутити дорослих або досадити комусь. Ігнорувати лайку дитини і надавати йому увагу в інший час – один з ефективних методів, який може допомогти. Дитина розчарується в лайці, якщо не бачитиме бажаного ефекту.

3. Необхідно зробити догану дитині, особливо якщо він знає, які слова лайливі, а які ні. В цьому випадку різке, несхвальне «Задоволений!» діє краще за тривалу несхвальну тираду. Також краще утриматися від залучення уваги інших дорослих до лихослів'я. Репліки типу «Ти послухай, що він говорить!», зроблені у присутності дитини, забезпечують йому аудиторію і увагу і швидше, стимулюватимуть, а не припинятимуть лайку.

4. Діти, як і дорослі, потребують виразу емоцій. Тому корисно давати їм альтернативу лайки – слова, які можна вимовити з відчуттям, коли дитина заб'ється або турбуватиметься, слова для відповіді на дразнилки і слова для посилення виразності.

5. Якщо образливі слова дитини адресуються дорослим, треба як менше звертати на них увагу. Доцільно ігнорувати дитину, звиклу ображати людей. Якщо і інші діти теж научатися не звертати на нього уваги, коли він грубить, дитина зрозуміє, що продовжувати не варто [9, с. 72-78].

В групі необхідно встановлювати соціальні правила поведінки в доступній для дитини формі. Наприклад,