Порушення поведінки у дітей

На закінчення хочеться відзначити, що дорослим, важливо пам'ятати наступне: агресія – це не тільки деструктивна поведінка, що заподіює шкоду оточуючим, приводячи до руйнівних і негативних наслідків, але також це ще і величезна сила, яка може служити джерелом енергії для більш конструктивних цілей, якщо уміти їй управляти. І наша основна задача – навчити дитину контролювати свою агресію і використати її в мирних цілях.

 

 

 

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що незалежно від спрямованості та особливостей поведінки в більшості підходів основною якісною характеристикою порушень поведінки є агресивність. Тому для корекції порушень поведінки дітей молодшого шкільного віку необхідно визначити тип і причини порушення поведінки, при цьому необхідно враховувати та вікові особливості дітей, так як в молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки, відбувається засвоєння моральних норм і правил поведінки, починає формуватися громадська спрямованість особистості.

Для більш успішної корекційної роботи необхідний пошук найбільш ефективних методів і засобів впливу на кожного окремого дитини або групи дітей з порушенням поведінки. Індивідуальний підхід означає виявлення природи психологічних труднощів конкретної дитини і дійсних психологічних механізмів, вибір відповідних даному індивідуальному нагоди способів і методів роботи.

Нами було проведено експериментальне дослідження, метою якого було визначення специфіки проявів агресивної поведінки дошкільників і коректувальна робота з дітьми, що мають дану проблему поведінки.

Для досягнення результатів експериментального дослідження нами було висунуто ряд наступних задач:

1) підбір методів дослідження і проведення діагностики агресивної поведінки дітей старшого дошкільного віку;

2) реалізація програми ігрової терапії з метою корекції агресивної поведінки у дітей старшого дошкільного віку;

3) узагальнення і опис результатів даної експериментальної роботи. Враховуючи специфіку порушень поведінки дошкільників і коректувальні можливості колективної ігрової терапії, ми висунули гіпотезу про те, що робота по зниженню рівня агресивності в дошкільному віці виступатиме ефективним засобом корекції.

Відповідно до мети, задач і гіпотези дослідження, ми зупинили свій вибір на наступних методиках:

1. Анкета для батьків Лаврент’євой Г. П. і Тітаренко Т. М. ;

2. Бесіда з дітьми на тему: «Я і телевізор»;

3. Структуралізований нагляд, що проводиться вихователем (методика діагностики агресивної поведінки дітей Лаврентьевой Г. П.).

Базою дослідження стали учні ЗОШ №2, м. Конотоп. У дослідженні брали участь 15 дітей молодшого шкільного віку. Дослідження проводилося анонімно і з повної згоди піддослідних. Відбір піддослідних проводився з особистих справах дітей. У всіх досліджуваних дітей порушення поведінки виявлялися у вигляді непокори і непослуху.

Основними факторами порушень поведінки у вигляді непокори і непослуху виступають рівень домагань, самооцінка і статус, комунікативні здібності та конфліктоустойчівость.

У нашому експерименті для розробки програми корекції порушень поведінки дітей визначені наступні фактори:

1) соціальний статус;

2) комунікативні здібності.

Кожна з позначених вище діагностичних методик має шкалу рівня агресивності (підвищений, високий, середній, слабкий рівень агресивності). На підставі діагностичних заходів буде проведено аналіз даних.

 

 

 

Мета: виявити схильність до агресивної поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

Батькам пропонується відповісти на 20 питань-твердженнь. Позитивна відповідь на кожне запропоноване твердження оцінюється в 1 бал. Підраховується підсумкова сума балів, на підставі чого робиться висновок про рівень агресивності дитини (чим більше підсумкова сума, тим вище рівень агресивності дитини). (Додаток А).

Шкала оцінок результатів

Підвищений рівень агресивності – 16-20 балів.

Високий рівень агресивності – 11-15 балів.

Середній рівень агресивності – 6-10 балів.

Слабкий рівень агресивності -1-5 балів.

Після проведення опитуваня нами було отримано наступні результати, які оформили у вигляді таблиці 2.1.

 

 

 

Кількісний аналіз, проведений на підставі анкетування батьків по даній методиці, показав, що в групі дітей виявлено:

- 2 дітей мають високий рівень агресивності;

- 8 дітей по середніх рівнем агресивності

- 8 дітей з низьким рівнем агресивності.

Якісний аналіз показав, що в даній групі дітей наймасовішими порушеннями поведінки є: відмова ділиться, поступитися (12 чоловік), бажання помститися (11 чоловік), упертість в досягненні своїх цілей (9 чоловік), сварки, бійки (8 чоловік), псування іграшок (8 чоловік).

 

 

Мета: виявити схильність до агресивної поведінки у дітей старшого дошкільного віку.

Випробувач (психолог або вихователь) у формі бесіди проводить в індивідуальному режимі з кожною дитиною чотири тестові випробування на предмет його відношення до питань, пов'язаних з проявом агресивності на