Порушення поведінки у дітей

 

Шановні батьки, будь-ласка, дайте відповіді на запитання, що стосуються поведінки вашої дитини.

Часом здається, що до неї вселився злий дух.

Так__________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

Вона може промовчати, коли чимось незадоволена.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

3. Коли хтось чинить їй на зло, вона обов'язково намагається відплатити тим самим.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

4. Іноді їй зволікається без жодної причини хочеться лаятися.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

5. Буває, що вона з задоволенням ламає іграшки, щось розбиває, випорожнює.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

6. Іноді вона наполягає чомусь, що оточуючі втрачають терпіння.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

7. Вона проти подразнити тварин.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

8. Переспорити її важко.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

9. Дуже сердиться, коли їй здається, що хтось із неї жартує.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

10. Іноді в неї спалахує бажання щось погане, шокуюче оточуючих.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

11. У відповідь на звичайні розпорядження намагається зробити усе зовсім навпаки.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

12. Часто буркотлива.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

13. Сприймає себе, немов самостійну і рішучу.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

14. Любить бути першою, командувати, підкоряти собі інших.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

15. Невдачі викликають у неї сильне роздратування, бажання знайти винних.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

16. Легко свариться, починає бійку.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

17. Намагається спілкуватися із молодшими дітьми як фізично слабшими.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

18. В неї досить часті напади похмурої дратівливості.

Так_________________________________________________________

Ні________________________________________________________

19. Не рахується з однолітками, не поступається, не ділиться.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________________

20. Упевнена, що будь-яке завдання виконає найкраще.

Так_________________________________________________________

Ні_________________________________________________

 

 

ТВЕРДЖЕННЯ:

1) Тобі запропонували на вибір подивитися на екрані телевізора:

а) Мультфільм «Віні Пух на погостинах у кролика»;

б) Мультфільм «Людина – Павук»;

в) Мультфільм «Дика сімейка Торнберри»;

г) свій варіант.

2) Яку дорослу передачу на екрані телевізора ти дивишься з великим задоволенням:

а) «Про тварин»;

б) «Нехай свідчать»;

в) «Кримінальна хроніка»;

г) свій варіант.

3) У якому телевізійному фільмі тобі хотілося б знятися:

а) «Пригоди Електроніка»;

б) «Менти»;

в) «Мортал Комбат смертельна битва»;

г) свій варіант.

4) Якби ти був головним режисером про що ти придумав дитячу передачу:

а) про дружбу для людей;

б) про бійки для людей;

в) дитячий бойовик;

г) свій варіант.

 

 

Фрагменти:

Розсерджений «занурюється у сказ».

Тримається поодаль від дорослих, навіть, коли чимось зачеплений за живе чи ніж те підозрюється.

Поводиться подібно «настороженій тварині».

Постійно потребує на допомогу й контроль з боку педагога.

Розповідає фантастичні, вигадані історії з елементами насильства.

У відповідь на вітання висловлює злість чи підозрілість.

Псує громадську й особисту власність.

Негативно ставиться до зауважень.

Чи був помічений у крадіжці солодощів, цінних предметів.

«Дикий погляд». Дивиться з-під лоба.

Дуже неслухняний, ніколи не дотримується дисципліни.

Кричить, загрожує, ображає.

Поводиться непристойно.

«Грає героя», особливо коли йому роблять зауваження.

Повторює хуліганські витівки інших.

Ховає чи знищує предмети, які належать іншим дітям.

Пристає до слабших.

Дереться, яким чином.

 

 

Програма ігрової терапії для корекції агресивної поведінки дітей старшого дошкільного віку

Дошкільний вік – класичний вік гри, провідного виду діяльності дитини, він є для нього актуальним і цікавим проведенням часу.

Враховуючи думку психологів про те, що рекомендується включати агресивних дітей в сумісні ігри з неагресивними, наш вибір зупинився на методі групової ігрової корекції.

На основі аналізу закономірностей психічного розвитку шестирічних дітей було зроблено припущення, що для роботи з ними недоцільно проводити кожний з етапів по зниженню рівня агресії окремими серіями по 4-5 занять. Недоцільність обумовлюється недостатньою сформованістю стійкості уваги і високою стомлюваністю дітей, що займаються одноманітною діяльністю, і, внаслідок цього, зниженням мотивації до подальшої діяльності.

Тому була розроблена програма, що складається з 5 занять по 45 хвилин, згідно якої на кожному занятті послідовно проводяться 3 вищезгадані етапи, які в сукупності повинні були викликати ефект зниження агресії у дітей.

В процес коректувальної роботи була включена вся група обстежених дітей. Участь в іграх дітей з невираженою агресивною поведінкою мала важливе значення психологічної підтримки, створювало відчуття згуртованості в групі.

 

 

Як ввідний етап була запланована гра з «мішечком для криків», в якому діти, за пропозицією вихователя, могли залишити свій крик на час проведення занять, і забрати його назад після закінчення. Оскільки залишати і забирати крик було запропоновано дітям добровільно, то після третього заняття необхідність в цьому вводному етапі відпала унаслідок відсутності в ньому потреб дітей.

На першому етапі роботи з агресивними дітьми з 5 ігор, що входять в програму по коригуванню гніву, використовувалося 3 на кожному занятті. Зміна ігор проводилася для ефекту новизни з метою зацікавити дітей і мотивувати їх на ігрову діяльність. Зміст ігор був з урахуванням чергування реакції вербальної і фізичної агресії.

Також були внесені зміни в зміст 2 етапи. Для ознайомлення дітей з різноманіттям емоцій були використані не тільки ігри і демонстраційні матеріали М. І. Чистякової, але і портрети дітей в різних емоційних станах. На підставі портрета дитини з групою проводилася бесіда, в ході якої обговорювалося, яку емоцію відчуває ця дитина, що з ним могло відбутися, по яких ознаках можна вгадати його стан.

Після цього дітям демонстрували листи з схематичними зображеннями 15-ти людей, що відчувають різні емоції. Кожна дитина з групи повинна була ототожнити себе з яким-небудь чоловічком і розказати решті дітей, що з ним відбулося, чому він так виглядає і яка емоція намальована у нього на обличчі.

Коли більшості дітей стало вдаватися безпомилково розпізнавати емоції і складати невеликі розповіді, співпадаючі за змістом із зображеннями, відпрацьована протягом трьох занять процедура по розпізнаванню емоцій на фотографіях дітей була замінена обіграванням дитиною певного емоційного стану. З групи обиралася 2 дитина, і вони по черзі обігравали емоції різної валентності.

Задачею решти дітей був підбір із стимульного матеріалу відповідної фотографії дитини, що відчуває подібну емоцію і її назву.

Другий етап був реалізований так, щоб агресивні діти познайомилися з багатоманітною палітрою людських емоцій і мали приклади виразу як негативних, так і позитивних відчуттів, а також могли по мові тіла, міміці, «прочитувати» емоції.

Метою ігор третього етапу було наступне: навчити агресивних дітей бути менш образливими, дати їм унікальну можливість подивитися на себе очима оточуючих, побути на місці того, кого вони самі кривдять, не замислюючись про це. Починаючи з третім заняттям, програма доповнилася його обговоренням з дітьми у вільній формі.

На підставі процесу групової ігрової терапії була виявлена наступна динаміка поведінки агресивних дітей в групі.

По-перше, протягом п'яти занять був виражений процес легального випліскування гніву: агресивні імпульси виявилися на першому занятті, наростали з подальшими, досягли піку на четвертому і на завершальному пішли на спад.

По-друге, виявлено, що невміння дітей розпізнавати і контролювати негативні емоції пов'язано з вузьким набором їх поведінкового репертуару і незнанням багатьох відтінків емоційних станів. Після курсу з п'яти занять діти розширили свій репертуар реагування на різні ситуації, майже безпомилково навчилися визначати валентність емоції і стали обігравати не тільки негативні, але і позитивні емоції за власною ініціативою.

По-третє, на етапі формування здібності до емпатії, в процесі ролевих ігор діти мали нагоду поставити себе на місце іншого, поспівчувати жертві, тим самим розвиваючи в собі співпереживання і довіру. До кінця занять вони усвідомили поведінку, яка кривдить інших, стали менш різкими по відношенню до членів групи, проте одиничні агресивні тенденції мали місце бути.

Діти, виявлені діагностикою, як агресивні, в процесі занять показали переконливу динаміку. Хлопчик на заняттях першого етапу проявляв підвищену активність, а на 5 занятті продемонстрував помітний спад. До ввідного етапу втратив інтерес разом зі всіма дітьми продемонструвала помітний інтерес до власних емоцій не тільки на заняттях, але і у вільний час. Дівчинка стала описувати свої емоції словами і навіть прагнути описати емоції інших дітей, з якими грала, демонструвала свої уміння розпізнавання емоцій близьким дорослим, хвалитися на заняттях не показував особливих результатів, але в житті і вихователі і батьки помітили зниження агресивних проявів, скарги з боку дітей на поведінку дівчинки знизилися.

Необхідно підкреслити, що програма занять, що містить протягом всього експериментального дослідження відносно стабільний каркас, що складається з трьох етапів роботи з агресивною поведінкою, мала динаміку. Пристосовуючись до потреб дітей, що йдуть по шляху зниження рівня агресивності, що актуалізуються, програма коректувалася, з неї був видалений ввідний етап, запланований бути ритуалом на початку кожного заняття; починаючи з третім заняттям, був введений завершальний етап сумісного обговорення заняття. На кожному з етапів, призначених власне для зменшення рівня агресивності, погоджено із задачами конкретного етапу, по ходу групової роботи, вносилися деякі зміни.

Виходячи з одержаних результатів, можна затверджувати, що методи надання корекцій виявилися достатньо ефективними. Діти змогли прийнятними способами відреагувати накопичений гнів, навчилися розпізнавати свої і чужі емоції, довіряти і співпереживати.

Слід припустити, що збільшення числа занять до 9-12 підвищить результативність консультування в плані зміцнення і закріплення змін в поведінці і сформованих навиків дітей по розпізнаванню і контролю негативних емоцій, співпереживанню і довір'ю.