Практикум з філософії

Вдумайтесь у наведені визначення позитивного, спробуйте точно визначити виправданість його введення у філософію як вихідного поняття. Які це могло потягнути за собою наслідки? Опрацюйте подальші тези позитивізму:

“Щоби належною мірою пояснити істинну природу та особливий характер позитивної філософії, необхідно кинути загальний погляд на поступовий хід людського розуму… Вивчаючи весь хід розвитку людського розуму…, я, як мені здається, відкрив великий основний закон… Цей закон полягає в тому, що кожна із наших основних концепцій, кожна галузь наших знань послідовно проходить три різні теоретичні стани: стан теологічний або фіктивний; стан метафізичний або абстрактно-відсторонений; стан науковий або позитивний” (О.Конт).

Чи виражають, на вашу думку, виділені О.Контом стани людського розуму справжній закон його розвитку? Якщо так, то в чому може полягати значення цього закону? Чи не вважаєте ви, що він був введений О.Контом задля підкріплення своєї філософської позиції?

“… У позитивному стані людський розум, визнавши неможливість досягнути абсолютних знань, відмовляється від дослідження походження та призначення Всесвіту… та цілком зосереджується… на вивченні їх дійсних законів, тобто незмінних відношень послідовності та залежності… Отже, першим та прямим результатом позитивної філософії повинно бути винайдення шляхом досвіду законів… Істинний позитивний дух полягає переважно у заміні вивчення перших або кінцевих причин явищ вивченням їх незаперечних законів; іншими словами – в заміні слова “чому” словом “як” (О.Конт).

Виділіть в змісті даного фрагменту те, що найбільш яскраво характеризує позицію позитивізму. Як ви вважаєте, це є позиція максималізму чи мінімалізму? Чим була зумовлена причина проголошення саме такої програми філософських та наукових досліджень? Для з'ясування даного питання зверніться до наступних міркувань О.Конта:

“Доки позитивні науки були мало розвинуті, їх взаємне відношення не мало такого значення, щоби викликати  появу особливого виду наукової роботи. Але тепер кожна з цих наук розвинулась настільки, що вивчення їх взаємних відношень може надати матеріал для цілого ряду досліджень, і ця нова наука стає необхідною для попередження розпорошеності людських понять. Саме так я розумію призначення позитивної філософії в загальній системі наук… Коли всі наші поняття стануть однорідними, філософія остаточно досягне позитивного стану” (О.Конт).

Отже, які завдання повинні виконувати філософія з точки зору позитивізму? Чи вважаєте ви їх справді важливими і вагомими? Аргументуйте свою позицію.

Інший напрям філософії ХІХ ст., який надихався пафосом створення наукової філософії, був марксизм. Опрацюйте деякі вихідні тези марксизму:

“Сучасний матеріалізм узагальнює найновітніші успіхи природознавства; він бачить в історії процес розвитку людства і ставить собі завдання відкрити закони руху даного процесу… Тепер уся природа пролягає перед нами як деяка система зв'язків і процесів, пояснена та осмислена в своїх основних рисах… Природа також має свою історію в часі… В обох випадках сучасний матеріалізм (що визнає нескінченність процесів розвитку) постає за суттю діалектичний та не потребує більше ніякої філософії, що стояла би над іншими науками… Із всієї попередньої філософії самостійне існування зберігає ще вчення про мислення та його закони – формальна логіка та діалектика. Все інше входить у позитивну науку про природу та історію” (Ф.Енгельс).

“Там, де припиняється спекулятивне (розумоспоглядальне) мислення – перед обличчям дійсного життя, - там як раз і починається дійсна позитивна наука… Зображення самої дійсності позбавляє самостійну філософію її життєвого середовища. В кращому випадку її може замінити зведення в єдине ціле найбільш загальних результатів, що абстрагуються із історичного розвитку людства. Абстракції самі по собі, у відриві від реальної історії, не мають ніякої цінності” (К.Маркс).

Зверніть увагу на принципове співпадіння деяких термінів і тез марксизму та позитивізму, виділіть ці тези. З'ясуйте також і відмінності між цими напрямами “наукової філософії”. Зверніть увагу й на те, як доводили представники марксизму свою позицію:

“Таким є психологічний закон, що теоретичний дух, який досягнув внутрішньої свободи, перетворюється на практичну енергію і… обертається проти земної, існуючої поза ним реальності… В той час, як філософія в якості практичної волі постає проти явленого світу, вона набуває характеру цілісності і стає однією стороною світу, який протистоїть його друга сторона. Натхнена прагненням здійснити себе, вона вступає у напружене відношення до всього іншого. Те, що було внутрішнім світлом, перетворюється в пожираюче полум”я, обернене назовні. Таким чином виходить, що тою мірою, якою світ стає філософським, філософія стає мирською, що її здійснення постає у той же час її втратою…” (К.Маркс).

“Філософи тільки у різні способи пояснювали світ, а завдання полягає в тому, щоби змінити його” (К.Маркс).

Визначить, які інтереси перебували на першому плані в міркуваннях раннього К.Маркса – практичні чи теоретичні? В чому полягала особливість формулювання та виразу цих інтересів? Чи можна в цих міркуваннях побачити подальше спрямування марксистської філософії?

“Наше розуміння історії, на