Практикум з філософії

Спробуйте чітко визначити найперші характеристики волі за А.Шопенгауером, дайте їм оцінку. Ознайомтесь із тим, як на основі свого вчення про дійсність А.Шопенгауер оцінює людське життя:

“Життя більшості людей – це лише постійна боротьба за саме це існування, і вони заздалегідь впевнені, що вийдуть із цієї боротьби переможеними. І те, що їх змушує проявляти впертість у цій тяжкій боротьбі, є не стільки любов до життя, скільки страх смерті, яка, проте, невідворотно стоїть за завісою і кожну мить може звідти вийти” (А.Шопенгауер).

Розкрийте зв'язок такого бачення життя із поняттям волі у А.Шопенгауера, поясніть, як із поняття волі випливає в цілому песимістичне бачення життя.

“…У повну протилежність І.Канту, який джерела доброчесності шукав в абстрактній рефлексії (поняття обов'язку та категоричного імперативу), ми ні на мить не вагаючись скажемо: голе поняття для доброчесності є безплідним; усяка істинна і чиста любов – це співстраждання, а всяка любов, яка не є співстражданням, - це себелюбство… Той, хто осягає сутність речей в самому собі, водночас осягає і ціле. Із його волею відбувається переворот: вона вже не стверджує своєї сутності, вона відкидає її… Людина відштовхує волю до життя, ядро та сутність цього нещасного світу” (А.Шопенгауер).

Простежте лінію етичних міркувань А.Шопенгауера, спробуйте з'ясувати, що на чому базується: себелюбство на співстражданні чи, навпаки – співстраждання на себелюбстві? Чи можна вважати етику А.Шопенгауера: а) колективістською етикою; б) егоїстичною (індивідуалістською)? Спробуйте також пояснити, чому етичні погляди А.Шопенгауера мали відчутний вплив на літературу ХІХ століття.

Ознайомтесь із провідними думками наступного засновника некласичної філософії – С.Кіркегора:

“Що я повинен робити? У чому полягає моє покликання? Де я? Що значить сказати світ? Яким є значення цього слова? Хто заманив мене сюди і полишив тут? Хто я? Як я опинився в цьому світі? Чому мене не спитали, чому не ознайомили із правилами та звичаями, а просто встромили в нього, ніби я був куплений у продавця душ? Як я опинився втягнутим у цей грандіозний захід, що називається дійсністю? Хіба це не справа вибору? Кому я можу пожалітися?” (С.Кіркегор).

Оцініть той спектр питань, які мислитель вважає найпершими; куди й до якої проблематики вони спрямовані? В чому полягає їх новизна та оригінальність?

В своєму описуванні духовного розвитку людини, С.Кіркегор висунув ідею “трьох стадій”; подаємо її у стислому викладі коментаторів:

“Естетична стадія характеризується переживаннями, що потурають бажанням. На цій стадії індивід залишається пасивним спостерігачем… Естет, як бджола, перелітає із квітки на квітку; він завжди перебуває в пошуку нових переживань. Єтик надає життю сенсу, йдучи обраним ним шляхом. Його життя постає осмисленим завдяки пристрасному втягненню у його життєвий проект. Перехід до релігійної стадії – це стрибок у невідоме… Лише за допомогою віри в Бога індивід знаходить порятунок в універсальному. У вірі людське відношення стає боговідношенням” (Скирбек Г., Гільєн Н.).

Скільки стадій життєвого сходження виділяє С.Кіркегор? Що постає вирішальними характеристиками цих стадій? Докладно проаналізуйте останнє питання, використовуючи певні цитати із творів С.Кіркегора.

“Строго кажучи, усюди, де мова йде про вибір, там постають етичні питання, а єдиний абсолютний вибір – це вибір між добром і злом… Вибір же естетика або відбувається безпосередньо і тому не є вибором, або губиться у множині предметів вибору” (С.Кіркегор).

“Віра являє собою той парадокс, що індивід як такий постає вищим від загального, не підпорядкований йому, а стає над ним,… причому цей індивід знаходиться у абсолютному відношенні до абсолютного” (С.Кіркегор).

“Етичне як таке є дещо всезагальне, а всезагальне – це те, що може бути застосованим до будь-кого… Але усякий раз, коли одиничний індивід, увійшовши у всезагальне, відчуває прагнення ствердитись в якості одиничного, він опиняється в ситуації спокуси, із якої він може вибратись лише із каяттям віддаючи себе як одиничного всезагальному…” (С.Кіркегор).

Як ви розумієте тезу “перебувати в абсолютному відношенні до абсолютного”? Як ця теза пов'язана із людською індивідуальністю? Чи згідні ви із тим, що в певних ситуація індивідуальне може стояти над всезагальним? Спробуйте навести приклади таких ситуацій.

Дайте узагальнену оцінку вихідним тезам А.Шопенгауера та С.Кіркегора, виділть в їх філософських позиціях спільне та відмінне, аргументуйте своє ставлення до цих позицій.

Завдання 3. Напрями розробки “наукової філософії” у ХІХ столітті.

Опрацюйте наведені нижче фрагменти із творів О.Конта – засновника позитивізму – впливового напряму у філософії ХІХ та ХХ ст.

“Розглянуте спочатку в його найбільш старому та загальному смислі слова “позитивне” означає реальне у протилежність химеричному, - істинно доступне нашому розуму та таке, що