Предмет і метод економічної теорії

– бібліотеки, освіта,  медицина – вони можуть вилучатися зі споживання тих, хто не може або не хоче їх оплатити.

Регулювання виробництва і розподілу змішаних суспільних благ уряд здійснює:

—шляхом надання виключних прав на використання ресурсів для виробництва цих

 

благ;

 

 

—запровадженням адміністративних бар’єрів на шляху до входження на ринок цих

 

благ шляхом ліцензування, квотування, надмірного оподаткування та ін..

Вплив уряду на виробництво платних суспільних благ здійснюється шляхом:

—         виробництва цих благ у належному обсязі та потрібної структури на підприємствах державного сектору;

—надання субсидій для їх виробництва підприємницькому сектору;

—адміністративного обмеження доступу до використання цих благ.

3. Ринок дбає про зиск, залишаючись байдужим до проблем вичерпності невідтворюваних природних ресурсів. Уряд бере на себе відповідальність за долю майбутніх поколінь, обмежує до- ступ до цих ресурсів, частину їх консервує, запроваджує систему «покарань і стимулів» для запровадження ресурсозберігаючих технологій, фінансує фундаментальні наукові дослідження тощо.

4. Уряд урегульовує екстернальні ефекти, насамперед, негативні, пов’язані з перекладанням одними суб’єктами своїх витрат на інших суб’єктів без будь-яких компенсацій потерпілим. Це врегулювання здійснюється з двох боків:

 уряд примушує за допомогою податків, штрафів, заборон припиняти виробництво і забруднення, обмежуючи згубний вплив на довкілля та на обсяг збитків, завданих іншим суб’єктам;

  уряд  знешкоджує  екстернальні  ефекти  (відновлює)  та  відшкодовує  збитки,  завдані ними, за рахунок державного бюджету.

5. Уряд обмежує згубний вплив циклічних коливань, стабілізує   економіку, тобто контролює    рівень зайнятості та інфляції, що породжується коливанням економічної кон’юнктури. Історично склалося так, що найновішою та в певному розумінні найважливішою функцією  уряду  є  стабілізація  ринкової  економіки,  тобто  допомога  приватній  економіці  у

 

забезпеченні і повної зайнятості ресурсів, і стабільного рівня цін. Рівень виробництва залежить від загального обсягу витрат. Можливим є виникнення двох несприятливих ситуацій:

а) безробіття, коли загальний рівень витрат у приватному секторі занадто низький для реалізації повної зайнятості. Уряд зобов’язаний так доповнити приватні витрати, щоб загальний обсяг витрат — приватних і державних — був достатнім для створення повної зайнятості. Уряд повинен підвищити власні витрати на суспільні блага й послуги, а з іншого боку — скоротити податки для стимулювання доходів приватного сектору. Ринкова економіка не забезпечує повної зайнятості населення, тому регулювання ринку праці, матеріальне забезпечення безробітних — теж функція держави в ринковій економіці. Вона має піклуватися і про зайнятих, гарантувати їм мінімальний рівень споживання через законодавче регулювання рівня мінімальної зарплати.

б) інфляції, коли суспільство намагається витрачати більше, ніж дозволяє виробнича потужність економіки. Коли сукупні витрати перебільшують величину продукту за повної зайнятості, надмірні витрати викликають підвищення цін. Уряд зобов’язаний ліквідувати надмірні витрати, скоротити власні витрати, а також підвищити податки з метою скорочення витрат приватного сектору.

6. Перерозподіл доходу та національного багатства. Уряд регулює небезпечну для стабільності економічної системи диференціацію доходів серед різних верств населення, забезпечуючи соціальну спрямованість економічної системи. Ринкова система веде до нерівності у суспільстві: ті, що володіють значними капіталами, земельними площами, мають великі доходи, інші — досить незначні, крім того люди похилого віку, з фізичними чи розумовими вадами, безробітні  взагалі  не  мають  доходів  в  умовах  ринкової  системи.  Ринкова  система  породжує значну  нерівність  у  розподілі  грошового  доходу  й,  відповідно,  у  розподілі  національного продукту між індивідуальними домогосподарствами.

Ринок визнає лише один критерій розподілу доходів: результат участі в конкуренції на ринку товарів  (послуг)  капіталів  і  робочої  сили.  Тому справедливими  для  нього  є  як  високі доходи, що були отримані тими, хто досяг успіху у конкуренції, так і низькі у тих, хто зазнав невдачі.  Чисто  ринковий  розподіл  зовсім  не  гарантує  прожиткового  мінімуму.  Нічим  не обмежений і ніким не підкоригований ринковий розподіл, справедливий з точки зору законів ринку, призводить до різкої диференціації доходів, соціальної незахищеності значної маси населення. А коли такий розподіл не влаштовує більшість людей, це здатне породити серйозні соціальні конфлікти.

Держава виконує завдання щодо зменшення нерівності доходів у суспільстві. Трансфертні платежі  забезпечують  допомогу  тим,  хто  її  гостро  потребує,   здійснення  різних  програм соціального   захисту.   Уряд   упорядковує   структуру   розподілу   доходів   шляхом   ринкового втручання, тобто шляхом індикації цін. Законодавство щодо мінімальних ставок заробітної плати є прикладом того, як уряд фіксує ціни з метою підвищення доходів певних груп населення.

Об’єктом державного регулювання є вся економічна система держави. Це означає, що вся сукупність виробничих відносин, яка формується в процесі суспільного виробництва і стає об’єктом державного регулювання. Але оскільки економічна система суспільства має складну структуру і включає значну кількість підсистем (галузі, сфери тощо), які постійно функціонують, що виявляється в різноманітних соціально-економічних процесах, як-то економічні цикли, демографічні зміни, інфляція тощо, то вони і стають безпосереднім об’єктом державного регулювання.  Об’єктом державного регулювання економіки є також ситуації, явища та умови соціально-економічного життя країни, де виникли