Предмет політології

 

96.Дайте характеристику української етнополітики?

 

 

 

97. Дайте визначення понять «глобалізація» і «регіоналізація».

Глобалізація – це сучасна форма міжнародних відносин, яка характеризується поширенням взаємозалежності між країнами в економічній, політичній і культурній сферах практично на всю земну кулю. Основним чинником розвитку глобалізації стала науково-технічна революція, особливо розвиток світової системи інформації, поширення Інтернету, який зробив можливим миттєвий зв'язок між людьми в різних кінцях світу і усунув перешкоди на шляху розповсюдження будь-якої інформації.Регіоналізація – утворення економічних інтеграційних угрупувань, що розташовані на певній території, з метою підвищення ефективності економіки шляхом уніфікації законодавства, ліквідації адміністративних обмежень на переміщення товарів, капіталів та робочої сили, а також повного використання факторів виробництва.Регіоналізація – форма сучасної глобалізації, за якої глобалізаційні процеси розвитку не мають єдиного вектора, а в обмеженому просторі існує сукупність конкуруючих цивілізаційних моделей в рамках однієї чи кількох сфер людської взаємодії.

 

98. Розкрийте вплив геополітичної ситуації на внутрішньополітичне життя України.

У новому геополітичному просторі кінця XX ст. з'явився ряд нових держав, серед них — Україна. Як новостворена держава, Україна відразу засвідчила прагнення віднайти свою геополітичну ідентичність, усвідомити себе в глобальному цивілізаційному контексті, визначитися з власними пріоритетами, національними інтересами, виробити стратегію й тактику їх реалізації. З точки зору класичної геополітики українська геостратегія постала перед вибором двох головних парадигм: євразійської та євроатлантичної (до яких пізніше долучилась і третя — чорноморська), що зумовлено специфікою географічного розташування України, її належністю одночасно до двох регіонів — Європи та Євразії і, до того ж, її периферійним положенням у кожному з них

У новітній історії Україна стикалася зі світом здебільшого опосередковано, крізь призму чужих інтересів та іншої, політично розвиненішої свідомості (польської, російської, німецької). Сьогодні Україна постала перед завданням відкрити світ для себе (Європа проходила цей шлях протягом кількох століть), як і себе для світу, перестати бути значним геополітичним простором для багатьох землян.У теоретичному плані це зумовило пошук відповідного місця держави у світовій глобальній політичній та економічній системах, а в практичному — створення механізму реалізації національних інтересів політичного та економічного характеру на глобальному й регіональному рівнях. 

Aктуальність геополітичних досліджень для молодої незалежної України пояснюється насамперед тим, що сьогодні проходить процес відшукування Україною своєї ніші в багаторівневій ієрархії міжнародної системи. Геополітичні дослідження визначають пріоритетні вектори зовнішньої політики виходячи з особливостей геополітичного положення і стратегічних національних інтересів держави, тому вони є запорукою успішности, зовнішньо політичного курсу. Геополітичні дослідження сприятимуть виробленню правильного зовнішньополітичного курсу, становленню України як потужного фактора в міжнародному житті з чіткою власною позицією щодо своїх орієнтирів.

 

99. Назвіть  методи збору аналізу і узагальнення даних в політології.

 Сучасна політологія використовує різнобічні філософські, загальнологічні, теоретичні та емпіричні методи дослідження.До групи філософських та загальнологічних методів, які використовуються не тільки в політології, але і в інших науках, входять:• Діалектичний метод, який передбачає розгляд політичних явищ з урахуванням їхньої постійної зміни, взаємозв’язку частин, компонентів і внутрішнього протиріччя;• Метод сходження від абстрактного до конкретного:• Метод аналізу і синтезу;• Метод індукції і дедукції;• Метод узагальнення.Серед методів теоретичного пізнання, тобто прийомів дослідження, способів узагальнення і формування системи знання, як правило, виділяють такі:• Інституціональний метод, який передбачає, що в центрі дослідження мають знаходитися політичні структури (держава, її органи, політичні партії, інші об’єднання громадян), їхні властивості і взаємозв’язки, а також фіксовані норми, на основі яких функціонують ці інститути;• Історичний метод, який розглядає політичні явища у процесі їх становлення в минулому і розвитку в теперішньому. Також цей метод дозволяє аналізувати явища, які неодноразово повторюються в історії (наприклад, війни, революції чи реформи).Використовуючи історичний метод, дослідники мають змогу узагальнювати сучасний історичний досвід розвитку політичних систем. Аналіз різних етапів руху політичних процесів дозволяє виявити закономірності їх розвитку.Важливість використання в політичному аналізі історичного методу значною мірою обумовлена потребами політичної практики. Сучасне і вірне його застосування дозволяє уникнути проявів волюнтаризму та суб’єктивізму в політиці.• Порівняльний метод. Для того, щоб зрозуміти істинну сутність світу політики, необхідно вивчати різні форми його вияву в різних країнах і регіонах, соціально-економічних, суспільно-історичних ситуаціях, у різних націй і народів і т. ін. У цьому контексті в якості об’єктів порівняльного аналізу можуть виступати не тільки політична система у всій її цілісності, її форми, типи і різновиди, але і її конкретні складові (державні структури, законодавчі органи, партії і партійні системи, виборчі системи, механізми політичної соціалізації і т. ін.) Сучасні порівняльні політичні дослідження охоплюють десятки, а то і сотні порівнюваних об’єктів, проводяться з використанням як якісних підходів,так і найновіших математичних і кібернетичних засобів збору та обробки Інформації.Існує декілька різновидів порівняльних досліджень: кроснаціональне порівняння орієнтоване на. зіставлення держав одна з одною; порівняно орієнтований опис окремих випадків, бінарний аналіз, заснований на порівнянні двох (зазвичай схожих країн); кроскультурні і кросінституційні порівняння націлені відповідно на зіставлення національних культур та інститутів.• Системний метод акцентує увагу на цілісності політики і характері її взаємовідносин із зовнішнім середовищем.