+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Стаття
К-сть сторінок:
23
Мова:
Українська
Вирішення наукової проблеми, пов’язаної з визначенням предметного поля та змісту сільської історії як складової руралістики, має велике теоретичне та практичне значення. Розгляд сільської історії як самостійної галузі історичної науки у контексті руралістики (від англ. rural – сільський), дослідницьким полем якої є сільський простір та сільські території (об’єкти сільського розвитку) – результат еволюції наукових знань.
Розвиток сучасної науки характеризується проявом двох пізнавальних тенденцій – поглибленням спеціалізації наукових досліджень, з одного боку, та інтеграцією міждисциплінарних наукових зв’язків – з іншого, які доповнюють одна одну. Якщо перша тенденція пов’язана з диференціацією знань, то друга – з їх універсалізацією. Внаслідок цього дослідницьке поле науки стає достатньо розгалуженим і різ- носпрямованим. Незважаючи на те, що кожна наукова дисципліна використовує в процесі пізнавальної діяльності власний дослідницький інструментарій, відбувається інтенсивний процес взаємозбагачення дослідницьких практик, долаються міждисциплінарні кордони. Тому не дивно, що ми є свідками появи нових міждисциплінарних наукових галузей, які акумулюють у собі потенціал сучасної науки та її інноваційні дослідницькі методики.
Одна з таких галузей – руралістика – виникла внаслідок системного дослідження такого складного за своєю структурою та функціями природного і соціально-просторового утворення як сільські території. Вона об’єднує усі наукові напрями, що вивчають ті чи інші складові сільської територіальної підсистеми суспільства.
Руральність (“сільськість”) як соціальне явище і суспільний процес розглядається нами поза формаційним контекстом, тобто не пози- ціонується як натурально-патріархальний чи аграрно-дрібнотоварний господарський уклад. Руральність – це спосіб світосприйняття та життя українських громадян, що перебувають на сільських територіях. Об’єкт дослідження – сільські території – постають як агро- екосистема, економічний простір, соціальне середовище та мен86тальний образ. Завдяки розвитку та функціонуванню сільських територій забезпечується продовольча безпека країни, підтримується баланс між природою, господарством і суспільством, створюються умови для збереження селянства як носія національної ідентичності та державності, здійснюється соціальний контроль майже над 80% території України. З огляду на це, все, що відбувається на сільських територіях, заслуговує спеціального наукового вивчення.
Руралістика як наукова галузь ґрунтується на вагомих теоретичних та методологічних засадах: фундаментальних положеннях цивілізацій- них та світ-системної теорій, фізичної економії, соціоекономіки, концепції сталого розвитку, сучасних досягненнях економічної, історичної, географічної, правової, соціологічної, філософської наук, етнології, культурології, теорії державного управління та їх методичному арсеналі.
Дослідницьке поле руралістики, об’єктом вивчення якої є сільські території як складна полікомпонентна структура, має полімасштаб- ний характер.
До глобального рівня дослідницького поля руралістики слід віднести питання про основи природного, духовного, господарського буття сільського соціуму, місце та перспективи рурального напряму розвитку у сучасному світі, роль сільськогосподарської праці у розв’язанні глобальних проблем тощо.
До національного рівня належить проблематика, яка торкається усієї сукупності взаємозв’язків та взаємовідносин сільської територіальної підсистеми суспільства з відповідною міською підсистемою.
Третій, власне руральний або рустикальний (від лат. г^йс^ – сільський) рівень охоплює коло питань, що розкривають специфіку сільського буття у всіх його проявах: від руральних засад природного та соціокультурного простору сільських територій до їх ментального образу. Пріоритетними серед них є питання землеволодіння та землекористування, ефективного використання інтегрального потенціалу сільських територій, розвитку сільської економіки, створення належних умов для життєдіяльності на селі. Проте, першочерговим серед них є питання, на яке поки що наука не дала аргументованої відповіді, а саме – що необхідно зробити, щоб життя на сільських територіях стало в радість тим, хто там народжується.
Усі перелічені рівні дослідницького поля руралістики стосуються об’єкта сільського розвитку в цілому.
Разом з тим, сільські території ідентифікуються нами як певна система, що складається з:
загальнодержавного, регіонального, районного та базового рівнів, які співвідносяться між собою за принципом “матрьошки”;
з певних різновидів (типово сільські або аграрні території; перехідні, “змішані” території – сільські урбанізовані зони й ареали та “аграрні міста”; території зі спеціальним режимом функціонування – оздоровчо-рекреаційні, гірські, прикордонні) ;
- типів, що різняться між собою за певними ознаками (ступенем ресурсозабезпеченості, видом та режимом використання території, ступенем соціально-економічного розвитку, значенням функцій, етнічною ознакою, складністю тощо).
Тому чи іншому рівню, різновиду, типу сільських територій адекватний певний перелік проблемних питань, що складають їхнє дослідницьке поле.
Звісно, що при здійсненні наукових досліджень в межах руралістики як міждисциплінарної наукової галузі кожна наука, різні представники наукових напрямів та шкіл використовують власний дослідницький інструментарій. Разом з тим, в умовах розширення предметного поля дослідження руралістики, відбувається взаємозбагачення методик дослідження, застосовується науковий апарат суміжних наук.
У такий самий спосіб здійснюється удосконалення теоретичних та методологічних засад руралістики, завдяки чому відбуватиметься поступове розв’язання актуальних теоретичних та практичних завдань цієї міждисциплінарної галузі.
Сільський простір як об’єкт історії