Професійні інтереси старшокласників та особливості профорієнтаційної роботи з ними

У педагогічних традиціях Сирії, Палестина та Іудеї, кінця ІІІ. ст. до н. е. оволодіння професією вважалося обов’язковою складовою релігійного та морального виховання молодого покоління. [7, С. 8]

В епоху Середньовіччя, де давалася висока оцінка праці, вказувалося на необхідність трудового виховання і професійної підготовки підростаючих поколінь. В працях видатних діячів середньовічного Сходу Ібн Сіни (980-1037), Аль-Бируні (973-1050), Ібн – Хальдуна (1332-1406) та багатьох інших говориться про важливість трудового виховання усіх дітей незалежно від їх соціального походження.

У Західній Європі ідеї трудового виховання пробивали собі дорогу повільніше ніж на Сході. Найбільше зростання прогресивних ідей про трудове виховання і професійну підготовку дітей та молоді на Заході припадає на епоху Відродження у XIV – XVI ст. (Томас Мор, Томмазо Кампанелла, Ян Амос Коменський). Розбудова міст, економічні та соціальні реформи, обумовили потребу у вихованні нової людини, що, в свою чергу, підривало середньовічну монополію церкви у вихованні молодого покоління. Необхідністю було, крім трудового виховання дати молодим людям елементарні загальноосвітні та професійні знання, уміння та навички. Необхідні були освідчені, працелюбні люди, які добре зналися у різних ремеслах. [10, С. 17]

Початком підготовки фахівців широкого профілю стала школа математичних та навігаційних наук, створена за наказом Петра І, в 1701 році у Москві та заснована в 1751 р. з ініціативи М. В. Ломоносова Академія мистецтв. Ці заклади одними з перших в Європі давали трудову підготовку та професійну освіту.

Важливий етап у розробці проблем трудового виховання і професійної підготовки був пов’язаний з ідеями французького утопіста середини XVIII ст. Мореллі. Він вважав, що особливу увагу потрібно приділяти питанням професійної підготовки молодого покоління. А саме, з 5 до 10 років діти повинні реалізувати себе у відповідних для їх віку заняттях та іграх, які можуть розвивати їх фізично, готувати до праці. А вже з 10 до 15 років підлітки повинні навчатися у виробничих майстернях. Їх освіта має бути пов’язана з виробничою працею та підготовкою до конкретної професії.

Уже в XIX ст.. з’являються перші літературні джерела, які розкривають окремі питання професійної орієнтації молоді. Наприклад, у Франції виходить «Інструкція по вибору професії» (1849). [22, С. 3, 5, 7]

Промислова Америка у цьому не набагато відстала від Франції, оскільки, в 1883 р. з’являється праця професора Гарвардського університету Ф. Парсонса «Вибір професій», який і запровадив у науку термін «професійна орієнтація». У цьому ж році Ф. Гальтон запропонував використовувати тестові випробування з метою професійного відбору.

Зародившееся движение профориентации началось по требованию самой жизни.

Перші лабораторії по профорієнтації з’явились в 1903 році в м. Страсбург (Франція), але початком масової практичної профорієнтаційної роботи вважають 1908 рік, коли в м. Бостоні було відкрито перше бюро з професійної орієнтації молоді, яке повинно було надавати допомогу підліткам у визначенні свого життєвого шляху. Тут учні мали змогу порадитись у виборі професії, дізнатися про шляхи подальшої освіти і підготовки до майбутньої професії.

На початку XX ст.. у США, Англіі, Германіі вперше були організовані довідково-інформаційні бюро для молоді при біржах праці. В таких бюро учні могли порадитись щодо подальшої освіти і підготовку до майбутньої професії. Саме діяльність перших таких бюро прийнято вважати початком профорієнтаційного руху, який сприяв проведенню серйозної роботи з вивчення різних професій з технічної, психологічної, економічної, гігієнічної, соціальної точок зору. Дані заклади не обмежувалися лише окремими індивідуальними консультаціями. Вони проводили пропаганду розумного вибору професії за допомогою проведення лекцій, видання профорієнтаційних листівок і брошур. [1, С. 248-249]

В профорієнтаційних службах Нью-Йорку вивчалися вимоги, які ставлять професії перед людиною. (1910). Саме так склався перший досвід профорієнтації учнів, якій включав в себе попереднє вивчення професійних нахилів підлітків в школі, проведення бесід, заповнення анкет, бесіди з батьками та педагогами, консультації старшокласників. Така ж робота була розрогнута в Бельгії, Швеції, Швейцарії, Іспанії, Данії, Фінляндії. Профорієнтаційні заклади в цей час мали слабо розроблену методику вивчення учнів, що часто призводило до неправильного визначення придатності молодих людей до тієї чи іншої професії. Професійна орієнтація була порівняно новим напрямком в суспільній практиці, вона йшла незвіданими шляхами, а тому її становлення і розвиток супроводжувався багатьма труднощами.

Перша служба по пошуку роботи в Росії з’явилася в 1897 році. Але лише в роки Першої світової війни ці служби набуло державного статусу. Тому, фактично, це була ще не профорієнтація, а працевлаштування..

У відомому «Кающемся энциклопедисте» (1900) був розділ, присвячений вибору професії. В даному розділі виділялися 4 типові варіанти вибору професії: згідно з сімейними традиціями (що було на той час досить популярним) ; випадково, необдумано; за покликанням; за розрахунком. Уже в дореволюційній Росії видавалися журнали, в яких можна було знайти інформацію про профорієнтаційні заклади: «Студенческий альманах», «Адрес-календарь»… [7, С. 10,