Природне поновлення ялиці білої в Славецькому лісництві ДП «Берегометське ЛМГ» та його використання у лісовідновленні

З позицій планування способу лісовідновлення на кожному конкретному зрубі поряд із кількісною оцінкою забезпеченості і характером розміщенням природного поновлення, необхідно звертати увагу на його якість. Стаціонарними дослідженнями встановлено, що у 64% перерослого підросту бука, посадженого «на пень» після завершення лісосічних робіт, є в наявності стовбурова гнилизна різного ступеня розвитку.

Окрім цього 44 – 92% залишеного великомірного підросту мають ознаки пошкоджень механічного характеру. Тому плануючи природний спосіб лісовідновлення зрубів орієнтуватися необхідно здебільшого на дрібний самосів і підріст бука.

Постійна лісонасінна база бука лісового в більшості державних підприємств Карпатського регіону сформована на гідному рівні, однак ефективність її використання низька. Відсутність необхідної кількості насіння бука лісового, недосконала технологія його зберігання та ведення лісорозсадницької справи зумовлюють забезпечення лісовідновних робіт стандартним садивним матеріалом (сіянцями і саджанцями) лише на рівні 11 – 38% від потреби, решта покривається за рахунок лісових дичок. Як свідчать матеріали виконаних досліджень, безпосереднє перенесення 1-2річного самосіву досліджуваної породи, навіть якісно заготовленого у зріджених насадженнях, на зруби малоефективне (відпад досягає 75 – 85%). Для цієї мети краще використовувати рослини старшого віку, дорощений у лісових розсадниках дрібний самосів або ж переносити дички бука з перегущених куртин на вільні місця відновлюваних зрубів.

Початкова густота чистих і змішаних букових лісових культур, за даними аналізу відомчих матеріалів, переважно достатня для відтворення корінних деревостанів. До віку переведення культур у вкриті лісовою рослинністю землі на більшості ділянок формуються молодняки змішаного походження різної якості, однак на 40% обстежених площ кількість бука в них не відповідає нормативним вимогам. Основними причинами такого становища є масове використання для закультивування лісових дичок, а також запізнення з проведенням лісівничих доглядів. Сформовані молодняки відзначаються куртинним характером розміщення головних порід. Місця культур, що відпали, займають граб, береза або осика.

Часткові культури бука та інших деревних порід створюють на ділянках з наявним природним поновленням густотою 1, 7 – 2, 7 тис. садивних місць на одиниці площі. Однак, як випливає із матеріалів натурних обстежень, цієї кількості, особливо на зрубах в дубово-букових типах лісу, часто не вистачає для формування корінних складів молодняків навіть у віці їх переведення у вкриті лісом площі. Тому обґрунтовано доцільність збільшення густоти до 3 – 4 тис. шт. /га.

Суцільні лісові культури в чистих букових типах лісу створюються здебільшого на зрубах похідних деревостанів з початковою густотою 4, 5 – 5, 0 тис. шт. /га. В їх складах домінує бук лісовий з участю клена-явора, ясена звичайного, дуба скельного і модрини європейської.

У змішаних хвойно-листяних лісах не завжди забезпечується достатня участь у складі вирощуваних молодників усіх типоутворювальних порід, як це передбачено нормативними вимогами.

Чіткої залежності між початковою густотою культур бука, ялиці та смереки у змішаних насадженнях і біометричними показниками їх росту не встановлено.

Збагачення корінного породного складу насаджень, вирощуваних в умовах свіжих і вологих бучин, можливе за рахунок культивування модрини європейської, дугласії тисолистої, ялиці гігантської при їх введенні до 20% початкової густоти культур, яка не перевищує ценотичного оптимуму. В екстремальних умовах високогір’я для підвищення стійкості насаджень та посилення їх екологічних функцій доцільно культивувати ялиці: бальзамічну, суцільнолисту і кавказьку. Використання для цієї мети ялин шорсткої та корейської доволі проблематичне.

 

 

 

 

Для проведення досліджень необхідним було:

Підібрати ділянки для збору експериментального матеріалу та його опису;

Вибрати найточніший і водночас швидкий метод обліку природного поновлення;

Облікувати поновлення ялиці білої, та, за можливості, бука лісового.

У разі проведення РГК на ділянках із задовільною кількістю самосіву та підросту головних і супутніх порід, технологія лісозаготівель має бути спрямована на їхнє збереження. На лісосіках, які розроблятимуться в зимовий період, після закінчення всіх робіт, повинно бути збережено:

• в рівнинних лісах – не менше 70% всього підросту;
• а на схилах із стрімкістю понад 10 градусів – 60%;

У літній період:

• в рівнинних лісах – не менше 60%;
• на схилах із стрімкістю більше 10 градусів – 50%;

Для визначення способу лісовідновлення потрібно знайти кількісні та якісні показники підросту і самосіву, а потім порівняти їх із нормативними даними.

Природне поновлення вважається задовільним за наявності під наметом лісу рівномірно розміщеного життєздатного підросту господарсько цінних лісових порід насіннєвого походження заввишки до 0, 5м в кількості не менше:

• у соснових лісах – 8тис. шт. /га;
• у дубових – 10тис. шт/га;
• у ялинових – 12тис. шт/га;
• у ялицевих, букових – 15тис. шт/га.

Підріст вважається рідким, якщо його кількість становить 3, 0тис. шт/га і менше, середнім 3, 1-10тис. шт/га, густим – 10, 1тис. шт/га і більше. Але є й винятки, коли кількість підросту велика, але розміщення нерівномірне.

Мабуть, ще важливішим для лісового господарства є оцінка природного поновлення на невкритих лісовою рослинністю землях та в разі їх переведення у вкриті.