Природне поновлення ялиці білої в Славецькому лісництві ДП «Берегометське ЛМГ» та його використання у лісовідновленні

Для сучасних ялицевих лісів Карпат характерне переважання молодняків та середньовікових насаджень (відповідно по 30% від загальної площі). Більше 13% яличників регіону – стиглі і перестійні, що є найвищим показникомпорівняно з іншими лісо утворюючими породами. За запасом ялицеві деревостани переважають інші (в регіоні), а за величиною поточного і середнього приросту та запасом стиглих насаджень ялицеві лісостани поступаютьсясмерековим. Вони мають відносно низьку відносну повноту (0, 66 проти 0, 71 у середньому для лісів Карпат).

 

 

 

Бук лісовий, європейський або звичайний (FagussylvaticaL.) - вид квітковихрослин родини букових (Fagaceae).

Це дерево заввишки 20-45 м. Стовбурвкритий гладенькою сріблясто-сірою тонкою корою. Пагони на кінцях червонувато-бурі, молоді пагони волосисті із почерговими загостреними коричневими бруньками. Розташування бруньок почергове. Листкові пластинки яйцеподібні, цілокраї, майже шкірясті, зверху темно-зелені блискучі, знизу – світліші (4-40см завдовжки і 2, 5-7см завширшки), короткочерешкові.

Квітки одностатеві. Тичинкові квітки зібрані в головчасті суцвіття (по 20 шт.). Оцвітина їх трубчасто-дзвоникувата, глибоко 5-6-надрізана з довгасто-лінійними або ланцетними частками. Зеленуваті жіночі квітки зібрані по 2-4шт, мають товсті опушені ніжки, оцвітина їх шестироздільна. Вони оточені спільною щетинкоподібною обгорткою. Зав'язь- нижня, тригнізда. Плід (буковий горішок) – блискучий коричневий тригранний горішок (1-1, 6 см завдовжки), оточений повністю або частково коробочкоподібною мисочкою, яка при достиганні плодів розтріскується на чотири лопасті.

Бук лісовий – головна лісоутворююча порода Карпат. Досить теплолюбна, тіньовитривала рослина, вибаглива до вологості повітря. Рідко утворює зімкнуті чисті деревостани. При переході в більш високі гірські пояси до бука домішуються ялиця і смерека. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні – жовтні.

Поширений у Карпатах, де росте на висоті 250 – 1400м над рівнем моря, в південній частині Волині, східна межа острівного поширення букових лісів в Україні проходить відВолодимира-Волинськогопо межі міжВолинськоювисочиноютаПоліською низовиноюдо смт. Гориньградпоблизу м. Рівного, звідти повертає на південь до м. Кременцяі далі до м. Старокостянтинова, смтСатановаі смтМуровані-Курилівціі повертає на захід до м. Кам'янець-Подільський, а також у вигляді острівних масивів у західному Лісостепу, в південній частині Волині. Улісостепувирощується в культурах. Займає 9, З% державного лісового фонду України. Райони заготівлі – Карпати, іноді- Лісостеп. Запаси сировини значні відносно інших деревних видів.

Харчова, деревинна, кормова, лікарська, танідоносна, смолоносна, декоративна й фітомеліоративна рослина. Плоди бука вживаються в їжу підсмаженими, але найважливіше значення мають в олійному виробництві для одержання харчової й технічної жирної букової олії. Оболонка букового горіха м'яка, легко відділяється, всередині знаходиться світле ядро, в якому міститься близько 30-36% (до 43%) олії, 23, 5% азотистих речовин, крохмаль, цукри, клітковина, яблучна і лимонна кислоти, дубильні речовини, вітамін Е (150 мг).

Букова олія має солом'яно-жовте забарвлення, високі смакові властивості, належить до напіввисихаючих олій, добре зберігається; нічим не поступається перед іншими горіховими оліями. Її застосовують у консервній промисловості. Букова макуха іноді використовується як замінник кави.

У вареному вигляді макухою годують велику рогату худобу, свиней і курей. Горішки також є цінним кормом для великої рогатої худоби, овець і кіз. На корм худобі використовують достиглі горішки, при зберіганні їх оберігають від цвілі. З'їдаючи велику кількість макухи і горіхів, тварини отруюються. Токсичний чинник – алкалоїдфагін, що міститься в плівочках ядра.

При підсмажуванні горішків він розкладається. Поїдання тваринами великої кількості листків і пагонів бука викликає гастритні розлади, які іноді закінчуються смертю.

Букові горішки – улюблений корм також для багатьох видів диких тварин, зокремадиких свиней, вивірок, сарн, але головними їхніми споживачами є різноманітні дрібні мишовидні гризуни, насамперед – нориці рудітамишаки жовтогруді. У роки рясного врожаю букових горішків, які часто мають 4-річний цикл, чисельність дрібнихгризунівсуттєво зростає. Подібні циклічні зміни чисельності лісових гризунів були докладно описані у працях М. Рудишина, К. Татаринова, О. Корчинського та інших відомих українськихтеріологів.

Деревинабука лісового тверда, добре полірується, водостійка, широко використовується для виробництва меблів, фанери, паркету, а також у машинобудуванні, авіабудуванні. Із букової деревини виготовляють високоякісну тару, придатну для перевезення продуктів харчування.

Шляхом сухої перегонки із деревини бука лісового добувають буковийдьоготьікреозот.

До складу креозоту входять феноли, що зумовлюють його антисептичні й антипаразитарні властивості. У медицині креозот застосовують при лікуванні початкових стадій туберкульозу, при гнійних процесах у бронхах і легенях.

Зовнішньо ним лікують виразки шкіри і слизових оболонок. У ветеринарії креозотом лікують виразки шкіри і виганяють легеневі глисти.

Кора і листки бука містять дубильні речовини (5, 4 – 5, 9%).

Як декоративна рослина, – бук дуже ціниться у парковому будівництві, особливо форми з пірамідальною та плакучою кронами, а також форми з червоними і строкатими листками. Бук використовують для поодиноких і невеликих групових насаджень, живоплотів. Він добре піддається стрижці. В Карпатах бук має ґрунтозахисне та протилавиннезначення.

Букові горішкизбирають здебільшого вручну після обнасінення та опадання їх на землю, обмеженість механізованих засобів збирання дуже гальмує їх заготівлю. У найурожайніші роки в чистих середньовікових деревостанах з 1 га букового насадження можна зібрати в середньому 200-300 кг горішків. Збирати їх починають у вересні і продовжують 1,