Психологічні причини суїцидальної поведінки у підлітків

Обстеження призовників у Швейцарії показало, що 2% з них в підлітковому віці вчинили суїцидальні спроби і у 24% відзначалися суїцидальні думки.

У Польщі число самогубств серед підлітків та юнаків (12-20 років) за останні 10 років збільшилася в 4 рази, з них особи чоловічої статі складають 21% і жіночого – 79%.

За даними агентства соціальної безпеки (АСБ), в Росії рівень самогубств у молодіжному середовищі становить 53 випадки на 100 тис. Населення. В останні роки в Росії відбувається щорічно близько 55 тис. Самогубств, а вбивств близько 40 тисяч.

А. Г. Амбрумова і співавтори, обстеживши 770 дітей, підлітків та юнаків з суїцидальним поведінкою, показали, що в допубертатном віці (до 13 років) спробу самогубства вчинили 14, 4%, в пубертатному (13-16 років) – 51, 8% і постпубертатном (17- 18 років) – 33, 8%.

Особливості проявів суїцидів в дитячому та підлітковому віці, своєрідність психології і рівнів соціалізації дітей і підлітків, особливості психопатологічних станів, специфіка профілактики – все це дає підставу деяким авторам виділяти дитячу та підліткову суїцидологи як самостійну галузь знань.

Більшість авторів зазначає, що суїцидальна поведінка у дітей до 13 років – явище відносно рідкісне, але з 14-15-річного віку суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму в 16-19 років. Зазначені обставини служать причиною окремого розгляду питання про суїцидальних тенденціях поведінки у підлітковому віці.

Таким чином, метою нашої курсової роботи є вивчення особливостей суїцидальної поведінки в підлітковому віці, поняття суїциду, вікові особливості суїцидальної поведінки, мотивів, причин і приводів.

Для реалізації мети ми висунули такі завдання:

1. Визначити поняття суїцид.

2. Вивчити суїцид як явище в підлітковому віці.

3. Розглянути взаємозв'язок сімейного виховання та суїцидальної поведінки підлітків.

4. Дослідити причини підліткового суїциду.

5. Підвести підсумки.

Об'єктом нашого дослідження є особливості суїцидальної поведінки у підлітковому віці.

Предмет дослідження – причини суїцидальної поведінки у підлітковому віці.

 

 

Слово «самогубство» означає «навмисне позбавлення себе життя». У науковій літературі дослідники також говорять, що самогубство – діяння навмисне. Таким чином, ситуації, коли смерть заподіюється особою, яка не може віддавати собі звіту в своїх діях або керувати ними, а також в результаті необережності суб'єкта відносять не до самогубств, а до нещасних випадків. Що ж лежить в основі існування такого явища, як самогубство?

Амбрумова А. Г. і ряд інших дослідників висувають концепцію про те, що суїцид – це феномен соціально-психологічної дезадаптації особистості, тобто ключові поняття для даного явища – соціально-психологічна адаптація і дезадаптація.

Під адаптацією взагалі розуміється пристосування – відповідність між живою системою і зовнішніми умовами, причому адаптація – це і процес, і його результат. Тоді поняття дезадаптації відображає різну ступінь і якість невідповідності організму і середовища. Повна відповідність сприяє розвитку, повну невідповідність несумісне з життєдіяльністю. До систем, що займає проміжне положення між цими двома полюсами, однаковою мірою застосуємо термін адаптація і дезадаптація; перший з них відображає позитивні пристосувальні і компенсаторні компоненти, а другий характеризує систему з боку її недостатності або дезорганизованности.

На рівні особистості акцент у процесі адаптації переноситься на соціальні взаємодії, опосередковані психічної діяльністю та її вищою формою – свідомістю. Об'єктивним критерієм успішності соціально-психологічної адаптації людини служить його поведінку у звичайній і екстремальних ситуаціях.

Автори розрізняють лімітуючу і трансформує адаптацію.

В умовах екстремальної ситуації різні особистості неоднаково перебудовують свою пристосувальну тактику. Найбільш стійкі з них за рахунок пластичності і резервів зберігають колишній загальний рівень адаптації. Інша частина характеризується тимчасовим зниженням цього рівня, але без зламу основних напрямків адаптації. У цьому випадку дезадаптація носить лише кількісний характер, вона лімітована і не виходить за межі якісної визначеності адаптаційного процесу, тобто дезадаптація не призвела до хвороби, що не породила патологічних форм адаптації.

У тих випадках, коли екстремальні навантаження падають на грунт, змінену конституционально (як це має місце при психопатіях та деяких неврозах). Тоді ймовірність полома значно зростає. У таких випадках соціально-психологічна дезадаптація тягне за собою якісну трансформацію пристосувального процесу, поява патологічних форм адаптації. Цей варіант характерний для прикордонних розладів, при яких найбільш схильні зриву ціннісно-орієнтаційна і комунікативна діяльність при загальному зниженні інтенсивності та пластичності процесу пріспособленія. Псіхіческіе ж розлади являють собою глобальну дезадаптацію з переходом на якісно нових рівень патологічного реагування.

Розглядаючи соціально-психологічну дезадаптацію в динаміці, що веде до суїциду, виділяються дві фази: предиспозиційному й суїцидальна.

Предиспозиційному фаза дезадаптації не служив прямий детермінантою суїцидальної поведінки. Вирішальне значення для переходу її в суїцидальну має конфлікт. Конфлікт, пережитий особистістю, утворюється з двох або декількох різноспрямованих тенденцій, одну з яких складає основна, актуальна в даний момент потреба людини, а іншу – тенденція, що перешкоджає її задоволенню. Конфлікт при цьому може бути зовнішнім і внутрішнім.

Напруженість і сила конфлікту залежать від силових співвідношень утворюють його тенденцій: чим більше виражено відмінність сил, тим простіше конфлікт дозволяється; самим же важким, які купують риси екстремальності, вважається конфлікт рівносильних тенденцій.

Вирішення конфлікту залежить