Психологічні умови подолання негативної самооцінки в юнацькому віці

У юнацькому віці пізнання себе, виокремлення і співставлення свого “Я” з іншими створюють умови до самовдосконалення особистості. Юнаки, оцінюючи свої здібності, успіхи, зовнішню привабливість, свою соціальну роль у колективі, свої недоліки, емоційно переживають і прагнуть завоювати повагу і довіру навколишніх. На основі співвідношень між рівнем домагань і реальними успіхами у них формується відповідно висока чи низька самооцінка. Вона великою мірою залежить від того, як їх оцінюють навколишні. 

Таким чином, найважливіший компонент цілісної самосвідомості особистості є адекватна самооцінка, що виступає необхідною умовою гармонійних відносин людини як із самою собою, так і з іншими людьми, з якими вона вступає у вербальну чи не вербальну комунікацію і взаємодію.

Підсумовуючи проаналізований нами теоретичний матеріал, можна зазначити, що самооцінка не виникає як цілісне і сформоване особистісне утворення, а формується під впливом спочатку соціальних норм, прийнятих в оточенні дитини, а згодом під впливом ширшого соціального оточення. У юнацькому віці самооцінка набуває тих характеристик, які відповідають її найповнішому змісту (адекватна оцінка своїх бажань і можливостей, адекватне ставлення до зовнішніх і внутрішніх впливів, до оточуючих та до свого внутрішнього світу).

Caмooцінкa, залежно від своєї адекватності і напряму відхилення, мoжe cтимyлювaти чи, нaвпaки, гaльмyвaти aктивніcть людини. Нeaдeквaтнa, низькa caмooцінкa знижyє pівeнь coціaльниx дoмaгaнь людини (К. Левін), cпpияє poзвиткy нeвпeвнeнocті y влacниx мoжливocтяx (А. Адлер), oбмeжyє життєві можливості (З. Фрейд) та пepcпeктиви особистості (К. Хорні). Taка caмooцінкa мoжe cyпpoвoджyвaтиcя тяжкими eмoційними зpивaми, внyтpішнім кoнфліктoм. Зaнижeнa caмooцінкa зaвдaє шкoди cycпільcтвy, тoмy щo особистість нe пoвнicтю peaлізyє свої cили і мoжливocті, пpaцює нe з пoвнoю віддачею.

У другому розділі – “Емпіричне вивчення самооцінки студентів” - констатується, що у сучасній психології існує декілька методичних підходів до дослідження самооцінки. Інформація про особистість може бути отримана: шляхом реєстрації реальної поведінки людини в повсякденному житті; за допомогою опитувальників самооцінки; за допомогою тестів дослідження особистості.

У ході дослідження було виявлено, що у сучасній психологічній науці і практиці існують різні підходи до розв’язання проблеми подолання негативної самооцінки. Для нашого дослідження особливо важливе значення мали праці, присвячені такій проблематиці як: особливості самооцінки дітей молодшого шкільного віку (Ш.Б. Алієва, І.В. Боязитова, О.Д. Главінська, Т.Л. Іванова, Л.А. Карнацька, Г.І. Катрич, К.О. Островська, Л.Є. Семенова, Є.К. Фещенко), особливості самооцінки підлітків та юнаків (З.С. Акбієва, М.Г. Гітінова, Ж.К. Дандарова, О.А. Данилова, С.А. Куненков, Л.М. Сулейманова), виникнення афекту неадекватності (Л.І. Божович, О.О. Головко, М.С. Неймарк, Л.С. Славіна та інші), структура діяльності (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко), розвитку підвищеної тривожності (Л.В. Бороздіна, Л. Відінська, І.О. Меліхова, Г.М. Прихожан та інші), сутність і розвиток саморегуляції (М.Й. Боришевський, О.А. Конопкін, А. Маслоу, Г.С. Нікіфоров), порушень у спілкуванні (Л.І. Гаврищак, Т.І. Юферева та інші), стрес та критичні ситуації у життєдіяльності особистості (В.О. Бодров, Ф.Ю. Василюк, Л.Г. Дика, Л.О. Китаєв-Смик, А.І. Колобкова, Л.М. Кулагіна, Т.І. Пашукова, Г. Сельє). 

У даному розділі обґрунтовано необхідність комплексного підходу до проблеми що вивчалась. Було розроблено експериментальну програму дослідження рівнів самооцінки особистості. Особливість програми полягає в тому, що за допомогою діагностичних методик здійснювався комплексний аналіз таких аспектів самооцінки особистості як: реакція на критичні зауваження, передумови виникнення конформної поведінки, переживання “комплексу меншовартості”, мoтивaція досягнень, ставлення до “Я”-концепції, почуття громадянського обов'язку, життєві установки, здатність до психологічної близькості з іншою людиною, потреби у відчутті власної цінності, оцінки власних можливостей, потреб та бажань. 

Основною метою проведеного нами експериментального дослідження було виявити відмінності у рівнях самооцінки та простежити особливості виникнення негативних проявів самооцінки.

З цією метою було проведене експериментальне дослідження, яке складалося з двох етапів - констатувального і формувального, що проходило з квітня 2004 р. по лютий 2006 р. Репрезентативна вибірка становила 350 респондентів, студентів 1-3-х курсів Хмельницького національного університету, з них 171 студент першого курсу (34 юнаки і 137 дівчат) середній вік яких складав 17-18 років, 103 студенти другого курсу (38 юнаків і 65 дівчат) віком 18-19 років та 76 студентів третього курсу (34 юнаки і 42 дівчини), середній вік яких 19-20 років. На першому етапі відбувалося діагностичне дослідження, яке було спрямоване на виявлення рівня самооцінки, особистісної зрілості та впевненості студентів 1-3 курсів Хмельницького національного університету. 

Емпіричні дані констатувального експерименту піддавались якісному і кількісному аналізу (див. табл. 1).

 

Таблиця 1

Результати констатувального експерименту з дослідження рівнів самооцінки

 

Аналіз результатів констатувального експерименту з дослідження рівнів самооцінки виявив:

1. Основними досліджуваними показниками самооцінки слугували її рівень, диференційованість і обґрунтованість. 

Рівень самооцінки (високий, середній або низький) визначався в залежності від того, в якому секторі шкали була зосереджена більшість відміток досліджуваного. Оскільки рівень самооцінки було обрано в якості незалежної перемінної, він визначався на етапі формування вибірки. В результаті у кожній віковій групі студентів були представлені досліджувані з високим, середнім та низьким рівнем самооцінки. 

Диференційованість, яка виявляється в широті подання характеристик самооцінки, визначалася за допомогою показника міри варіації якісних ознак. 

Вивчення обґрунтованості самооцінки базувалося на аналізі засобів аргументації обраної позиції, рівня розвитку здатності до узагальнення ситуацій, де реалізовуються якості, що підлягають оцінці.