П’ять ознак тоталітаризму

Закономірно, що метою вже сталого режиму є розповсюдження своєї ідеології в максимальному масштабі. Зовнішня експансія таких режимів викликається не стільки територіальними домаганнями і економічними стимулами (як, наприклад, придбання ринків збуту, робочої сили і т. д.), але головним чином ідеєю світового панування своєї ідеології.

 

 

Сучасна Україна переживає глибоку кризу демократії. У нашій країні наступило|настати| відчуження між народом і політичними лідерами. Ситуація, в якій значна частина|частка| народу відвертається від політичного класу, який повинен представляти|уявляти| народ в державній системі, дуже|дуже| небезпечна для демократії. Особливий неспокій|занепокоєння| виникає тоді, – коли подібний відхід народу від політичного класу відбувається|походити| так|настільки| однозначно і широкомасштабно, як в нашій державі.

Більшість українців вважають|гадати|, що вибрані ними представники не в змозі впоратися|впоратися| з|із| сучасними вимогами. Глибоко укорінялася недовіра до партій і політиків, все більшим стає сумнів щодо спроможності депутатів і уряду діяти і ухвалювати рішення з питань, що стосуються інтересів громадян. Існує ряд|лава, низка| проблем, які обтяжують життя кожної людини в країні, проте|однак| політики не в змозі ухвалити рішення, яке задовольнило б потреби громадян.

Серед українського народу все виразніше піднімається|підіймається| хвиля націоналізму. Абстрактні міркування про «права людини» і «загальнодемократичні цінності» навіюють питання: чи можлива поява фашизму в Україні?

 

 

У 20-30-х роках XX століття|вік| домінуючим відчуттям європейської молоді було відчуття безвиході, кінця соціальних і політичних засад|підвалина| західних демократій. Правлячі круги|коло|, що не зуміли запобігти економічній кризі і супутнє їй безробіття, і очолювані ними партії мало привертали|приваблювати, залучати, притягати| симпатії молоді. Тому увагу молодих людей привертали крайні течії: соціалізм і комунізм або авторитаризм і фашизм. Для більшості молодих європейців, що мріяли про «новий лад|стрій, буд|», фашизм був скоріше|скоріш| відчуттям|почуття|, ніж думкою|гадка|, скоріше|скоріш| поривом, ніж аналізом. Французький письменник Дріє ла| Рошель писав, що фашизм – «політичний рух, який найвідвертіше, найрадикальніше проголошує велику етичну революцію, реставрацію значення тіла людини, його здоров'я, гідності|чеснота, достоїнство|, повноти, героїзму; яке проголошує необхідність захисту людини від міста і від машини». Для багатьох фашизм був орденом, здатним|здібний| відродити в нації дисципліну і порядок|лад|, що забезпечує життя -мету, а старому світу – оновлення.

Таким чином, фашизм виник в результаті|унаслідок, внаслідок| розчарування у всіх колишніх політичних і соціальних системах, з|із| пошуку нових шляхів|колія, дорога| і рішучої переоцінки збанкрутілих цінностей. Фашизм як світовий рух прагнув до перевлаштування ліберально-демократичних (капіталістичних) і соціалістичних (комуністичних) держав на початках: панування духу над матерією, нації і праці (соціальній справедливості).

Слово «фашизм» має італійське походження (від італійського слова «фашто|» – «зв'язка|в'язка|»,), оскільки|тому що| саме в Італії виник фашистський рух. Основоположником був колишній соціаліст Беніто Муссоліні. Він заснував фашистську партію. Спираючись|обпираючись| на колишніх учасників війни, на молодь, робочі|робітник| і селян, Муссоліні за короткий час досяг колосального успіху. За чотири роки італійська фашистська партія з|із| невеликої групи перетворилася на могутню організацію із|із| залізною дисципліною всередині|усередині|, організованій на зразок армії, і завдала поразки всім руйнівним політичним силам на чолі з комунізмом, що трохи|ледве| не захопив Італію. У 1923 році Муссоліні прийшов до влади. За короткий час Італія з|із| відсталої в господарському і в культурному відношенні|ставлення| країни перетворилася на країну передову і сильну, а рівень життя італійського народу став значно вищий.

Фашизм, що виник в Італії, з|із| блискавичною швидкістю|прудкість| став розповсюджуватися|поширюватися| по всьому світу. У Германії виник німецький фашизм, який носив назву націонал-соціалізму. Вождем німецьких|германський| фашистів був Адольф Гітлер. Німецька націонал-соціалістична робоча партія виникла в 1920 році. У 1933 році німецькі|германський| нацисти прийшли до влади.

У Англії фашизм був представлений|уявлений| двома організаціями: «Британською фашистською імперською лігою» і «Британським фашистським союзом|спілка, сполучник|».

У Франції виникло декілька фашистських організацій, таких як «Франсисти», «Молоді патріоти», «Круа-де-фе» («Вогненний|вогняний| хрест») і ін.

Фашизм розповсюдився|поширився| і в Японії, де три фашистські кити – Релігія, Нація і Праця – були особливо популярні в армії як основа «Яматоїз-ма», руху, на чолі|на чолі| якого стояв генерал Араки. У Японії існували фашистські організації: «Союз|спілка, сполучник| молодих офіцерів армії і флоту» і «Коку-хонся» («Об'єднання патріотів»).

Фашистські рухи існували також в Австрії, Румунії, Іспанії, Португалії, Польщі, Ірландії, Швейцарії, Чехословччині, США, Південній Америці, країнах Прибалтики і ін.

Поняття «нація» у фашистів означало духовну єдність народу, проте|однак| німецькі націонал-соціалісти вважали|лічити|, що головну роль в утворенні нації грають біологічні елементи, расовий і кровний зв'язки, які визначають духовне обличчя|лик| нації.

Слід зробити невелике зауваження про те, що поняття «фашизм» часто застосовують до досить неоднорідних явищ. Власне фашистським слід було б називати лише італійський лад|стрій, буд|. Решта рухів і держав «авторитарного» типу в Європі 30-х років мала свої істотні|суттєвий| особливості. Так, націонал-соціалізм, наприклад, був до війни єдиним «расистським» ладом|стрій, буд|, а антидуховні, антихристиянські мотиви, характерні|вдача| для Німеччини|Германія| і Італії, повністю відсутні в португальському «корпоративістському|» ладі|стрій, буд|, від якого, у свою чергу|своєю чергою|, немало відрізняється «націонал-синдикалізм» генерала Франка. Що ж до батьківщини європейського «фашизму» -- Італії, – погляди її вождя Муссоліні і умови її політичного життя зазнали великі зміни з 20-х по