Регулювання процесів інтеграції національної економіки України до Європейського союзу

ВВП в розрахунку на душу населення України значно нижче відповідного показника як групи найменш економічно розвинутих членів ЄС, так і кандидатів на вступ до Європейського Союзу.

 

Таблиця 2

Співвідношення рівнів ВВП на душу населення в Україні, країнах-членах ЄС та країн-претендентів на членство в ЄС (на початок 2000 р.) 

Рівень України відносно ВВП на душу населення країн: % 

основної групи членів ЄС 2, 4

групи найменш економічно розвинутих членів ЄС 4, 9

групи претендентів на вступ “першої хвилі” 11, 4

групи інших претендентів середнього рівня розвитку 21, 6

групи найменш економічно розвинутих претендентів 43, 5

 

Невтішними є і ряд інших макропоказників економічного стану України в порівнянні з країнами-членами ЄС. Ступінь віддаленості України від основних макропоказників розвинених країн дозволяє виявити масштабність та глибину необхідних перетворень, усвідомити необхідність цілеспрямованої державної політики, що не дозволить Україні залишитись на узбіччі європейського процесу. Слід зауважити, що просування до європейського господарського простору є тривалим процесом, що потребує чіткого визначення завдань кожного етапу адаптації до умов ЄС. Головним є не лише завершення ринкових перетворень та суттєве підвищення рівня розвитку національної економіки, але й послідовна робота по створенню у членів ЄС зацікавленості в інтеграційних контактах з Україною у торгівельній, інвестиційній, науково-технічній, транзитній та інших сферах.

Слід нагадати, що в 1993 р. Європейським Союзом були встановлені так звані Маастрихтські критерії, дотримання яких є принциповим. І хоча Україна не розглядається як кандидат для входження до ЄС, проте доцільно оцінити потенційні можливості нашої країни з точки зору єдиних встановлених критеріїв, а саме:

- стабільність цін. Річний рівень інфляції не повинен перевищувати середній рівень інфляції у трьох країнах ЄС з найнижчим рівнем інфляції більш, ніж на 1, 5%;

- дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;

- рівень державного боргу країни не повинен перевищувати 60% ВВП;

- середнє номінальне значення довгострокових процентних ставок не повинно перевищувати 2 відсоткові пункти від середнього рівня таких ставок країн з найстабільнішими цінами.

Порівняння цих критеріїв з параметрами розвитку України може слугувати і з суто практичної точки зору – як певні орієнтири для макроекономічної стабілізації в Україні, зміни якісних та кількісних показників соціально-економічного розвитку країни, що є головною умовою приєднання до Європейського Союзу. В Україні в 2000 р. вперше за роки незалежності досягнутий профіцит бюджету – 0, 6%, однак, зовнішній борг становив біля 25% ВВП, темп інфляції – 16%, номінальні облікові ставки не опускалися нижче 25%.

При підтягненні економічних показників України до європейських стандартів, створенні в країні розвинутого ринку, закріпленні тенденції до економічного зростання, вдосконаленні законодавства, розбудові демократичного суспільства. Україна в змозі реально претендувати на інтеграцію до ЄС. Забезпечення цього процесу має бути основним напрямком діяльності урядових та ділових кіл України.

Особливе значення має повне виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом, яка підписана 16 червня 1994 р. і вступила в дію з 1 березня 1998 р.

Спільна Стратегія ЄС щодо України, прийнята Європейською Радою в Гельсінкі 10 грудня 1999 року, підтвердила європейське спрямування України, визначивши, що законодавчою базою відносин між ЄС та Україною є УПС, і що її повна імплементація є передумовою для успішної інтеграції України в європейську економіку. Угода про партнерство та співробітництво визначає 28 сфер, в яких ЄС та Україна бажають збільшити та розширити взаємне співробітництво.

Проведений аналіз свідчить, що в цілому, не дивлячись на ряд недоліків, процес реалізації УПС розвивається позитивно, що має привести до подальшого розширення всебічних стосунків і взаєморозуміння між Україною та ЄС. Однак, очевидно, що швидкість і масштаби зближення перш за все залежать від політичної волі виконавчої влади та послідовності заходів, вжитих Україною, її спроможності забезпечити практичне втілення задекларованих пріоритетів.

А це потребує послідовного додержання Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу, де визначені основні пріоритети діяльності органів виконавчої влади на період до 2007 року, передбачене організаційне, фінансове, правове, інформаційне забезпечення її виконання.

Курс на розвиток інтеграції визначений як пріоритетний для України і в Посланні Президента України до Верховної ради України “Стратегія економічної і соціальної політики на 200-2004 рр. ”. А Послання Президента України до Верховної Ради України “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р. ” містить тематичну доповідь “Україна і Європейський Союз”, де йдеться про інтенсифікацію практичної реалізації домовленостей між Україною і ЄС.

В процесі входження України до світового та, зокрема, європейського економічного простору велике значення має вивчення та узагальнення досвіду країн-претендентів на вступ до Європейського Союзу, що показує складність та суперечливість цього процесу.

Згідно Лакенської декларації, прийнятої учасниками грудневого 2001 р. самміту ЄС в Брюсселі, визначено, що Угорщина, Чехія, Польща, Словакія, Словенія, Литва, Латвія, Естонія, Кіпр, Мальта мають реальні шанси на входження в ЄС в 2004 році. Схвально були оцінені і зусилля трьох інших кандидатів – Болгарії, Румунії і Туреччини.

Для країн-претендентів на вступ